Про геніальність Моцарта написано вже маса книг і статей, крім інших талантів Вольфганг Амадей Моцарт мав музичну пам'ять, яку інакше як «природним чудом» і не назвеш.
Про неї ходить безліч історій і легенд, але на доказ його істиної геніальності наведу лише одну з них. У соборі Святого Павла в Римі йшла нічна служба, людей у знаменитій Сікстинській капелі було дуже багато. Від дихання сотень людей таємниче коливалося полум'я свічок, в їх напівсвітлі оживали грізні лики фресок великого Мікеланджело.
І коли зазвучав хор, присутнім здалося, що це вони, герої біблійних сказань, створені безсмертним пензлем геніального художника, оживили своїми гучними голосами простір священного храму. Два зведених хори співали урочисту молитву «Помилуй!» – «Мизерере!». У капелі ставало все темніше й темніше. Це до фіналу молитви, як то наказував ритуал, служителі поступово гасили свічки. Приміщення початоло занурюватися в пітьму. Від цього музика набувала ще більшу таємничість і привабливість.
Наступного разу це чудовий твір Георгія Аллегрі їм довелося почути б тільки через рік. Таке було розпорядження самого Папи Римського виконувати урочисту молитву тільки на святе свято Пасхи, присвячене воскресінню Ісуса Христа з мертвих. Навіть співаки і керівник хору – регент – після виконання цих прекрасних пісень не мають права торкатися нотних партій. Кажуть, що ноти ховають мало не в покоях самого Папи Римського, щоб ніхто не міг потайки переписати хорові партії і розучити їх за церковними межами.
У таємничій темряві до згасаючим звуків хору прислухався хлопчик, міцно вчепившись у руку батька. Удвох вони здійснили далеку подорож з Німеччини в Рим спеціально для того, щоб почути виконання загадкового твору Алегрі. Моцарт весь ніби перевтілився в одне велике вухо, яке все слухало і запам'ятовував, намагаючись не пропустити жодного звуку. І ось музика затихла, погасли свічки, і слухачі стали розходитися. Обережно, ніби боячись втратити, несли вони з собою враження від побаченого і почутого, щоб зберігати його до заходу своїх днів …
Через два роки, під час одного зі своїх концертів 14-ти річний Моцарт відтворив з точністю до однієї ноти «Мизерере!», Що призвело Папу Римського в обурення, … а потім у захват! От вона – справжня геніальність.
Автор статті: Валентин Івченко
