„Шо ж це я, шо ж це я не зуміла
Зупинитися вчасно, все ясно
Зі мною тепер і назавжди, пізно не йти
Не йди від мене” – саме такими словами можна охарактеризувати мою любов до фантастичного музиканта Святослава Вакарчука.
Вперше почувши цей незвичний голос та вслухавшись в тексти пісень я зрозуміла , що це саме та музика якої мені не вистачало у житті. У творчості гурту „Океан Ельзи” кожен може знайти якісь нотки , що чіпляють за живе. В моєму житті Вакарчук та компанія зявились завдяки пісні „ Без бою” , що стала для мене гімном сили та жаги до життя . Потім я прослухала всі альбоми гурту і в моєму житті почалась ера „океаноманії”.
Уже декілька років захоплюючись музикою Святослава Вакарчука я і досі дивуюсь , як фізик можне так неймовірно точно підібрати слова для виразу почуттів та легко поєднати вірші з музикою. Мій плеєр вже давно на 80% заповнений піснями „Океану Ельзи”, а за довгі роки прослуховування я вже вивчила всі пісні напам*ять . Як і в кожного в мене є найулюбленіші пісні мого кумира серед них: „Майже весна”, ”Зелені очі” та неймовірно драйвова „ Я так хочу до тебе” .
Саме в цих композиціях ,на мою, суб’єктивну, думку є щось загадкове та незвідане ,щось таке що спиймається не тільки на рівні слуху. Окрім студійних альбомів гурту в активі Вакарчука є одна неочікувана робота , сольний альбом „ Вночі”. Мені здається , що в цих піснях Святослав виразив усе наболіле за довгі роки. Чого тільки варта пісня „ Така, як ти” ,пісня,що просто переповнена коханням.
Якщо хоч один читач після цієї статті захотів послухати пісні Святослава Вакарчука значить я не даремно написала ці слова. Дякую за увагу та витрачений час на прочитання.
Автор статті: Анастасія Піскорська
