У перший день 1919 року у пологовому будинку Нью-Йорка народився письменник Джером Дейвід Селінджер, якому судилося ціле життя втікати від того, до чого тягнуться інші.
Життя Д.Д. Селінджера можна поділити на дві частини – до і після 16 липня 1951 року.
«До» – Селінджер понад усе хоче займатися своєю улюбленою справою – писанням. Не для когось, а для себе. Писання приносило йому величезне задоволення, ба більше – саме за текстом можна заховати свої комплекси і правдиво змальовувати цей світ. Натомість, він повинен був працювати конферансьє, проходити службу у війську, де у складі контррозвідки був відправлений у Нормандію, працював з військовополоненими, звільняв із концтаборів в’язнів. У ці часи він благав долю про спокій, якого ніяк не було.
16 липня 1951 року вийшла у світ його повість «Ловець у житті», над якою письменник працював упродовж десяти років. Саме з цього часу почалося його друге життя, яке я називаю «після».
Ця повість принесла автору світову славу. Приклеїло тавро «легендарний» і поставило в один ряд з Хемінгуеєм. Чого він саме більше боявся.
Ця книга заставляє подивитись на наш фальшивий світ чистими і чесними очима підлітка. Головний герой – Голден Колфілд це без сумніву сам Селінджер – відлюдькувата, вразлива та дивна постать, що просто народилась не в той час.
Д.Д.Селінджер придумав абсолютно новий персонаж, мову, текст. Кожен підліток уявляв себе Голденом, кожен говорив його словами. Письменник збунтував підліткову свідомість.
Геніальність його творів впливало на людей по-різному: одні знаходили у його текстах відраду, спокій, пояснення, інші – шукали заклику. Подейкують, Марк Чепмен, вбивця Джона Леннона спокійно читав «Ловця у житті» над закривавленим тілом своєї жертви. Заклик до вбивства, він нібито прочитав на сторінках книги.
Випуски новин рясніли повідомленнями: «Двоє підлітків повісилось після прочитання книги Селінджера», «Повість Селінджера увійшла в Книгу рекордів Гіннеса», «У США купили мільйонний примірник «Ловця у житті»».
Все це так вплинуло на автора, що він вирішив втекти від цього світу, перебуваючи все-таки у ньому. Він покидає літературу, забороняє видавати свої твори, не спілкується ні з ким, раз і назавжди закривши себе для людей.
Він веде самітний, відлюдний спосіб життя у місті Корніш, штат Нью-Гемпшир. Закривається у будинку, обладнує письмовий стіл на свій смак і щодня пише, як і до 1951 року лише для себе. Навколо будинку збудовує високий паркан, щоб заховатись від людських очей, щоб уберегти себе від людської цікавості і фанатизму мільйонів прихильників.
Але життєвого спокою йому так і не вдалось відшукати. Журналісти ночують поблизу будинку, телевізійники та фотографи намагаються вловити декілька кадрів із життя «легенди американської літератури ХХ століття».
27 січня 2010 року Джером Дейвід Селінджер відійшов у вічність чи точніше зайшов за височенний паркан, що назавжди відітнув його від людей…
Автор статті: Ковальчук Микола
