Одним з найбільш слабких місць спецтранспорту вважаються вікна. Щоб забезпечити достатній рівень безпеки пасажирів та вантажу, в них використовують спеціальне броньоване скло.
Класифікація захисних багатошарових стекол, загальні технічні вимоги до них, правила їх приймання, методи випробувань, вказівки з транспортування, зберігання, монтажу та експлуатації визначені Державним стандартом Російської Федерації ГОСТ Р 51136-98.
В даний час захисне скло класифікується на три групи: ударостійке, стійке до пробивання, кулестійке. Броньованим може називатися тільки скло третьої групи. У процесі його виготовлення кілька шарів заливаються полімером або склеюються між собою за допомогою полімерних плівок.
Можливе додавання різних хімічних добавок для додання певних властивостей. Для запобігання обмерзання скла, його запотівання і перегріву застосовуються спеціальні струмопровідні матеріали, що дозволяють регулювати напругу. Щоб зменшити навантаження, яке відчувають броньовані автомобілі, в якості протиосколкового шару використовується полікарбонат.
Коротко основні вимоги до захисного скла для спецавтомобілів можна сформулювати наступним чином:
– Воно повинно забезпечувати необхідний рівень безпеки;
– Не допускати оптичних спотворень простору;
– Мати високий коефіцієнт світлопропускання.
Якщо порівнювати скло, яким комплектуються броньовані вікна в архітектурних спорудах, і скло в спецавтомобілях, то термін служби останніх буде істотно коротше через жорсткі умови експлуатації транспорту. Через кілька років використання (зазвичай це 5-6 років) на броньовікнах починають з’являтися відлипання, після чого активізується процес розшаровування. Природно, таке скло вже не зможе забезпечувати заявлений спочатку рівень захисту і потребує заміни.
Крім того, бронювання подібними плівками убезпечить водія і пасажирів від тих травм, отримати які можна при розбиванні вікна: укріплене таким чином скло не обсипається – їх осколки утримує плівка.
