Якщо зайде мова про те, який пляж найгарніший в світі, суперечкам бувалих туристів не буде кінця: десь прекрасна чиста вода, десь відмінні хвилі і скелі, а десь найсмачніша “пахлава медова», і цього достатньо.
Але ось у тих, хто побував в Каліфорнії на пляжі Національного парку Маккерічер, таке питання навіть не виникне: який пляж може бути кращим, ніж викладений сяючим килимом зі скляних алмазів, рубінів та смарагдів! А саме дивне, що виник він зі звичайної звалища.
Сорок років тому узбережжю поруч з каліфорнійським містечком Форт-Брегг ніщо не віщувало слави самого красивого пляжу в світі. Тут панували побутове сміття, розбиті автомобілі (так, в США їх прийнято викидати на звалище, а не тримати у дворі) – і, звичайно ж, тонни битого скла.
Але з часом екологічне мислення місцевих жителів розвинулося до такого ступеня, що вони зрозуміли: техногенне забруднення дуже забруднює воду! Активісти-екологи взяли в натруджені руки плакати, і вже в 1967 році Рада за якістю води північного узбережжя розпорядився закрити звалище. І його дійсно закрили – щоб через 30 років відкрити заново, але вже як диво природи.
За ці роки океан розмолов биті пляшки в скляні уламки, а жадібні хвилі облизали їх шорсткими язиками до такої міри, що порізатися стало неможливо. В результаті з’явився неймовірно гарний пляж, який навіть важко було б створити штучно: під яскравими променями каліфорнійського сонця кожен камінчик виглядає коштовністю.
Скляний пляж поспішили віднести до Національного парку Маккерічер: у 2002 році співробітники парку прибрали все зайве, на зразок розбитої побутової техніки, та узбережжя буквально засяяло. Зараз це місце паломництва десятків тисяч туристів.
Єдине, що загрожує скляному пляжу – відвідувачі, охочі до красивих камінців. Втім, скла вистачить на всіх, а якщо не буде вистачати – завжди можна досипати ще. А потім знову попрацює природа – єдина сила, яка може перетворити потворне звалище в найкрасивіший пляж у світі.
