Вчені пояснили, чому жаби можуть дуже далеко стрибати, вивчивши динаміку їх стрибків. Біологи з Університету Брауна в своєму дослідженні розглядали окремий вид жаб – леопардових Rana pipiens.
Для отримання результатів в їх кістки дослідники імплантували мікроскопічні кульки з металу.
Після даної процедури земноводних стали знімати на камеру в рентгенівському діапазоні з високим тимчасовим розширенням. Вивчивши пересування металевих кульок при 500 кадрах в секунду, біологи практично ідеально відтворили механізм стрибка жаби. Коли земноводне готується до стрибка, її литкові м’язи скорочуються, і відбувається натяг сухожилля plantaris longus.
Вже в стрибку сухожилля скорочується, при цьому вивільняється механічна енергія – цю систему вчені назвали катапультою. Таким чином, навіть на найпершому етапі стрибка домагається висока кутова швидкість кісток щодо суглоба, і це навіть не враховуючи надшвидке скорочення м’язів. Завдяки цьому і виходить висока ефективність стрибка. Біологи зазначили, що факт того, що механіка сухожиль дуже важлива в стрибках жаби, передбачлося набагато раніше – згідно з розрахунками загальна енергія роботи м’язів при стрибку недостатня, щоб досягти потрібної дальності. Дане дослідження не тільки підтвердило на практиці існуючу гіпотезу, а й дало можливість вивчити деталі функціонування жаб’ячих лап. Можливо, в майбутньому це призведе до нових корисних відкриттів.
