Фінансисти зуміли підрахувати, що за півстоліття долар впав в своїй реальній вартості відразу в 16 разів, однак ніхто при цьому не згадав, що номінал банкноти в 100 доларів як був, так і залишився найбільшим.
Хоча існують банкноти і в 1000, і 10,000, і навіть в 1 000 000 доларів, які в США і сьогодні – законний платіжний засіб. Але от заковика: не користується ними сьогодні ніхто в реальних розрахунках.
Чому так відбувається? Відповідь проста настільки, що навіть якось дико усвідомлювати відсутність відповіді на нього в численних економічних підручниках. Версії, природно, можуть бути самими різними і дуже благородними: від боротьби з тіньовою економікою до стимулювання електронного грошового обігу, але реальну причину в літературі більш-менш висвітлили всього лише раз, та й то – один-єдиний автор.
Так, Андрій Сливка в одній зі своїх робіт «Заборонена економіка» розглядає проблему обмеження номіналу доларових банкнот саме тим, що економіка підпадає під тотальний контроль не з точки зору тіньових потоків, а з точки зору потенційних джерел надприбутки.
Перед цим Сливка підкреслює роль грошей з точки зору ключовою цінності для їх власників, і тут технічні функції грошей, такі як міра вартості або засіб обміну відкидаються: гроші для свого власника – це всього лише аналог праці інших людей на його користь і визначник приватної власності.
Тоді найпростіший висновок не викликає сумнівів: якщо, скажімо, всі люди і так будуть працювати на нашу користь і виконувати все те, чого саме ми від них хочемо, а всі блага і вся власність спочатку будуть нашими, то саме нам гроші потрібні вже не будуть . З іншого боку, скільки б багато грошей у нас не було, максимально необхідну їх кількість вимірюється сукупністю праці всіх людей і всіма благами.
В «Забороненій економіці» Андрія Сливки логічно доводиться, що процес глобального збагачення з постійними темпами (геометрична прогресія) приводить нас до ситуації наявності вузького кола абсолютних багатіїв, які володіють номінальними сумами понад тих, за які можна купити за діючими цінами весь світ. Однак подібна покупка підірвала б вартість грошей, не дозволивши реально втілити подібну операцію.
І вихід тут простий: надприбуток виводить своїх власників за рамки грошових відносин, коли їх ключова задача – контроль за системою, по суті належить їм, в якій рядові гравці будуть грати з грошима між собою. Головне правило стабільності такої системи – це не допустити, щоб хтось з гравців накопичував багатство темпами, які можуть його також підняти над системою: світ всього один і якщо його власників стане більше, то їм доведеться ділитися. А навіщо ділитися, коли всі вже твоє? І тут у гру вступає номінал грошей: поки мова йде про суми з готівковим, це далеко не ті суми, які можуть становити загрозу. Зате вже навіть мільйони доларів неможливо буде з зручністю і без втрат використовувати в операційних розрахунках саме готівкою. У гру в будь-якому випадку вступають банки і системи електронних розрахунків.
Все. Пастка закрилася. І тепер досить усього лише контролювати фінансові потоки, класифікувавши їх по доходах і видатках, щоб знайти джерело отримання надприбутків. А що може бути простіше в інформаційному суспільстві, ніж скопіювати будь-яку схему роботи? При цьому, у кого більше коштів – той може більш ефективно використовувати отриманий (реально – вкрадений) рецепт, а якщо треба – і прикрутити гайки бізнесу автора рецепта.
Чи не правда, просто? І як такої світової змови немає: просто звичайна для бізнесу схема роботи. Мало того: неважливо, хто опинився в ролі власника світу, адже дії його з точки зору бізнесу … логічні, послідовні і знеособлені. Фактично так чинив би кожен бізнесмен, якщо б керувався суто законами ведення бізнесу. Нічого особистого.
А боротьба з тіньовою економікою – це так, красива ширма. Не більше того.
За матеріалами: us-dollar.ru
