Сенсаційна новина! Виявляється, Росія може відмовитися від проекту «Південний потік», якщо зіткнеться «з непереборними перешкодами». У цьому випадку не виключений варіант будівництва заводу з газу зріджування на Чорному морі.
Таку заяву зробив учора прес-секретар прем’єр-міністра Росії Дмитро Пєсков. А за словами віце-прем’єра Ігоря Сечіна, на переговорах в Кремлі з турецькою стороною Москва не домоглася від Анкари згоди на прокладання труби газопроводу «Південний потік» у винятковій економічній зоні Туреччини. Тепер Росія вивчає ідею транспортування газу до Європи в зрідженому вигляді, передає ПРАЙМ-ТАСС.
Адже зовсім недавно здавалося, що проекту «Південний потік» вже нічого не загрожує. На оптимістичний лад налаштовувало і те, що щодо сухопутної частини проекту на міжурядовому рівні вже були досягнуті відповідні домовленості з Австрією, Болгарією, Угорщиною, Грецією, Сербією, Словенією та Хорватією. Правда, всякі підозрілі думки почали закрадатися, коли в січні цього року була обнародувана позиція посла США в Італії Девіда Торна. А він говорив про об’єднання двох конкуруючих газотранспортних проектів – «Південного потоку» і «Набукко».
За всіма ознаками “Південний” реалістичніше свого конкурента: адже з ресурсною базою немає серйозних проблем, чого не скажеш про «Набукко». Так що з об’єктивної точки зору відсутній сам предмет для переговорів з приводу всяких об’єднань. Однак факт інформаційного вкидання цілком міг свідчити про те, що Росію просто змушують йти на поступки. Тепер ми бачимо, що ситуація ще більше ускладнилася. Зараз заговорили вже не про співпрацю з «Набукко», а взагалі про відмову від «Південного потоку».
Скільки сил витрачено на реалізацію цього проекту, і ось, маючи всі козирі на руках, Москва йде назад. Ясно, що це спричиняє не лише втрати престижу. З економічної точки зору альтернатива у вигляді зрідженого газу виглядає сумнівно.
Якщо бізнес-ідея, пов’язана з транспортуванням скрапленого газу, не поступається в прибутковості «Південному потоку», то чому з самого початку не будували завод на Чорному морі, і чи не був південний потік політичним важелем для шантажування України? Мабуть, були дуже вагомі причини роками домагатися дозволу прокласти трубу по дну Чорного моря, а зараз на цьому шляху поставлена ??стіна, і чи вдасться її обійти без втрат – велике питання.
За роз’ясненнями ми звернулися до завідуючого відділом моніторингу ресурсної бази вуглеводневої сировини та ліцензування Всеросійського науково-дослідного геологічного нафтового інституту Володимиру Пороскуну і до експерта в енергосфері Веніаміну Вутянова.
Володимир Пороскун:
– Мені незрозуміло, чому Туреччина зайняла таку позицію. Причому навряд чи це пов’язано з вигодами від проекту «Набукко»: адже до його будівництва не приступали, шукають інвесторів, а у нас все готово, щоб запускати «Південний потік». Не думаю, що Захід тиснув на Росію, швидше на Туреччину.
Об’єднуватися з «Набукко» нам невигідно: ідея-то була убезпечити західний напрямок. А перехід на скраплений газ – це проблема, тому що прохід танкерів через протоки доведеться погоджувати з Туреччиною, а якщо вони відмовляться пропускати, то що робити у такому випадку? Можливо, доведеться побудувати більше гілок «Північного потоку» … Коротше кажучи, зріджування газу – це не кращий варіант.
Веніамін Вутянов:
– Так, якщо не вдасться домовитися з Туреччиною, то газ доведеться транспортувати танкерами через протоки Босфор і Дарданелли. Але зараз нові технології дозволяють здешевити проекти, пов’язані із зрідженим газом. Не випадково в США поставляють скраплений газ, та й Японія йому віддає перевагу. Згадайте, що нещодавно відкривали завод зі зріджування газу на Сахаліні: там – сучасні технології, так що виробництво такого газу падає в ціні.
Що й говорити, Туреччина традиційно намагається виторгувати собі умови кращі. Мабуть, зараз не домовилися про умови, які, на погляд турецького боку, були б їй вигідні. Якщо вимоги неприйнятні для Росії, якщо Анкара просить преференції, непорівнянні з доходом щодо «Південного потоку», то від проекту відмовляються. Тепер треба підрахувати, скільки коштує завод зі зріджування, і врахувати перспективи ринку збуту зрідженого газу. Якщо буде попит на такий газ, то від «Південного потоку» можна буде відмовитися.
