5 листопада до уваги черкащан в рамках другого Міжнародного фестивалю сучасної драматургії запропонували виставу-вербатім (в перекладі з латинської – «дослівно»), про їхнє власне місто.
Спектакль-вербатім – це такий вид драматургії, споріднений з літературою «нон-фікшн», де використовуються репліки, розповіді реальних людей і виголошуються вони акторами.
Більшість подій, що відбулись за час фестивалю проходили на сценах Київського академічного Молодого театру, Центру сучасних мистецтв «Дах», Київського академічного театру на лівому березі та театру «Відкритий погляд»
Творцем драматургічного тексту стали митці незалежного центру «Текст». Авторами є драматургині Наталя Ворожбит, Марися Никитюк та режисер Андрій Май.
Для реального наповнення драматургічного твору його авторам довелось обходити місто з диктофоном, зробити понад 200 записів розмов з місцевими мешканцями. Розпитували про історію міста, минуле до «затоплення» і продавців на ринку, і інтелігенцію , і студентів.
В результаті скомпонували все без будь-яких корекцій, щоб не стерти колорит та різницю між представниками різних соціальних прошарків.
За сюжетом, в Києві дівчина Леся з Троєщини і хлопець Віталік з Черкас покохали одне одного. Та дівчина запам’ятала лишень, що її обранець – з міста на Че. Чи то Чернівці, чи то Черкаси, а може і з Чернігова… І ось доля закинула Лесю в Черкаси. Тут вона від місцевих жителів дізнається про минуле міста – що воно раніше, до «затоплення» було курортним, а потім стало містом хіміків. Лесі повідали, що тут працював завод по виготовленню ґудзиків з мушель, і в місцевих жителів приймали мушлі відрами – по 26 копійок за кілограм. Також дівчина дізналась, що Черкаси – край кульбабкових булав та ще багато різного.
Врешті дівчина зустрілась з коханим, вийшла за нього заміж та переїхала в Черкаси. Минуло 30 років… Леся розповіла глядачам, що Черкаси стали знову містом-курортом, Дніпро перетворився на справжню Рів’єру і на річці немає місця, стільки тут прогулянкових яхт. Сосновий бір сподобався французам, і багато з них поселились за містом.
Глядачам сподобалась розповідь про минуле міста, позитив викликали і театральні пророцтва щодо майбутнього, а от розмови про сьогодення Черкас викликали в залі невелике сум’яття. Те в цілому Черкащани позитивно сприйняли спектакль в абсолютно новому для них жанрі.
