http://huyandex.com/blog/610/31.html
Дивовижні по красі знімки постачають на Землю космічні телескопи – оптичний Hubble, рентгенівський Chandra, інфрачервоний Spitzer і ультрафіолетовий GALEX (Galaxy Evolution Explorer), відкриваючи види на далекі галактики і туманності. Деякі з них виглядають дуже дивно – прямо містично.
Немов би хтось подає нам знаки. У прямому і переносному сенсі. Два роки тому астрономи сфотографували в глибинах Всесвіту “Знак запитання”, який можна було б витлумачити, як символ якогось великомасштабного здивування. Наприклад, поведінкою людства.
“Знак запитання” та “Знак”
Знак здивування
Нині ж з’явився “Знак оклику”. Що начебто мало обнадіювати.
Для тих, хто не схильний шукати прихований зміст у картинках з глибин космосу, астрономи НАСА, звичайно, знаходять далекі від містики пояснення. З них випливає, що “Знак запитання” утворений зоряним скупченням, що отримало назву Arp 194. Воно знаходиться в 100 тисячах світлових роках від нас. Його помаранчевий “гачок” представляє собою купу галактик, що знаходяться в процесі злиття.
Нижня – блакитна частина – це групи молодих дуже яскравих і гарячих зірок. “Точка” – окрема галактика. Знак – величезний: приховує мільйони зірок – у тому числі й ті, поруч з якими може існувати життя.
“Знак оклику” розташований набагато далі – у сузір’ї Волопаса. І утворений двома стикаються галактиками. До нього близько 450 мільйонів світлових років.
Знак оклику може означати схвалення
Знак безкінечності
Трохи раніше був нам ще один примітний знак – нескінченності. Про його існування стало відомо якраз в той момент, коли одні вчені стали запевняти, що виявили край Всесвіту http://www.kp.ru/daily/25628.4/794279/. Немов би відповідь отримали. Або натяк: мовляв, немає ніякого краю у Всесвіті, нескінченна вона.
“Що лежить вісімка” протяжністю в 600 світлових років складається з щільного газу. Знаходиться в центрі нашої галактики – Чумацького шляху.
Знак нескінченності в нескінченній Всесвіту цілком логічний
Спіраль ДНК
Одночасно з “Символом нескінченності” астрономи виявили зоряне скупчення, ніби виткане з переплітаються ниток. За словами авторів відкриття з Каліфорнійського університету, скупчення схоже на подвійну спіраль ДНК.
– Ми побачили найвищу впорядкованість, – дивуються вчені. Вселенська ДНК простяглася майже на 80 світлових років. І теж розташована поруч з центром Чумацького шляху.
До речі, ось вже цей натяк – у вигляді спіралі – гранично зрозумілий: життя, в чий основі лежить молекула ДНК, поширена у Всесвіті.
Астрономи вважають, що це зоряне скупчення схоже на спіраль ДНК
“Поцілунок Бога”
У поле зору новітнього інфрачервоного телескопа НАСА (Wide-field Infrared Survey Explorer – Wise), запущеного в 2009 році, потрапила гігантська зірка в сузір’ї Кіля – V385 Carinae. Зірка вмирає. Тобто, догорає. І скидає в простір свою речовину. Воно-то на знімку і виглядає червоними і напіврозкритими губами. Сама зірка видно яскравою білою крапкою між ними.
V385 Carinae належить до так званих зірок Вольфа-Райета. Ці астрономи відкрили подібні об’єкти – величезні зірки, які живуть дуже мало по зоряним мірками – мільйони років, а не мільярди, як, скажімо, наше Сонце.
До зірки, яка послала поцілунок, приблизно 16 тисяч світлових років. Вона в 35 разів масивніше Сонця, і в 18 разів більші за діаметром. А світить в мільйон разів яскравіше.
На думку астрономів, наведеним у повідомленні НАСА, за червоні губи відповідають атоми кисню, з яких ультрафіолетове випромінювання зірки вибило електрони. Подальше їх повернення на місце супроводжується світлом. В цілому процес нагадує світіння флюоресцентної лампочки.
Поцілунок: чи то прощальний, чи вітальний
Хтось називає об’єкт “Поцілунок Всесвіту”. Або зовсім уже нескромно – “Поцілунок Бога” – за аналогією з дивовижною картинкою, отриманої пару років тому .. Тоді на людей з небувалою чіткістю глянув блакитний “Око Бога”. Його вдалося сфотографувати за допомогою телескопа, встановленого в обсерваторії Ла-Сілла в Чилі.
“Око Бога” і його “Рука”
“Око Бога” – це Спіральна Туманність (Helix Nebula), що має позначення NGC 7293 нагадують астрономи Європейської організації астрономічних досліджень у Південній півкулі (European Organisation for Astronomical Research in the Southern Hemisphere – ESO). Або Південної обсерваторії, як її ще називають.
“Оком” об’єкт, розташований від нас в 700 світлових роках, охрестили журналісти. Астрономи не заперечували. Адже справді здається, нібито на нас хтось дивиться. Може бути Він … Натякає, де, всі знаходяться під невсипущим оком.
Дивовижна туманність була виявлений давно. Вперше її помітив німець Карл Людвіг Хардінг (Karl Ludwig Harding) in 1824 році в сузір’ї Водолія (Aquarius). Тоді з Землі здавалося, що вона має форму спіралі.
Лише чіткі знімки, зроблені кілька років тому, показали: туманність скоріше схожа на зіницю. І ймовірно складається з двох дисків. Більш яскравий – внутрішній – розширюється зі швидкістю 100 тисяч кілометрів на годину. Немов би Господь сильно дивується. Або гнівається.
Це око глянуло на нас 12 тисяч років тому
Зараз діаметр “зіниці” становить 2,2 світлових роки. Стільки часу знадобилося б, щоб перетнути його, пересуваючись зі швидкістю світла – 300 тисяч кілометрів на секунду. Для порівняння – до найближчої до Сонця зірки близько 4 світлових років.
За запевненнями астрономів, Бог “глянув” з небес приблизно 12 тисяч років назад-такий приблизний вік “зіниці”. Тоді, до речі, потонула Атлантида.
Вчені пояснюють, що подібні об’єкти – і “Око”, і, звичайно ж, “Великі губи”, не має до Творця ніякого відношення. Просто дуже схожі на окремі органи. Так само як і “Рука Бога”, на яку без трепету і дивитися-то важко. Але і вона – туманність. Утворена навколо вмираючої зірки PSR B1509-58.
За оцінками експертів НАСА, “Рука Бога” з’явилася на небі приблизно 17 тисяч років тому. Розмір кожного “пальця” – 160 світлових років.
У Бога синя рука. Права
Гігантський “Бульбашка”
Астрономи зізнаються, що свого часу прогледіли цю дивовижну туманність – планетарну за їх термінологією. Ретельний аналіз знімків, які були отримані ще 16 років тому в рамках дослідницького проекту Palomar Sky Survey, показав: об’єкт існував уже тоді. Але на нього не звернули належної уваги – виглядав дуже тьмяно.
Повторне відкриття відбулося в 2008 році. Туманність “засік” Дейв Юрасевіч (Dave Jurasevich) з обсерваторії Маунт-Вільсон (Mount Wilson Observatory) в Каліфорнії (США). Через кілька днів об’єкт побачили і астрономи аматори – Мел Хелм і Кейт Куатроччі (Mel Helm and Keith Quattrocchi). Нині він отримав офіційну назву PN G75.5 +1.7.
Як вважають астрономи, планетарні туманності утворюються з сильно пристарілих зірок, які набирають масу, у вісім разів перевищує масу Сонця, і “вистрілюють” своє зовнішні оболонки світиться газом.
Більшість планетарних туманностей надають з себе еліпси, деякі схожі на сигари, можуть мати і більш складну – не обов’язково симетричну форму. А нинішня іменинниця може бути і сферичної – таким собі міхуром, що вкрай рідко зустрічається.
Який прихований сенс може нести міхур, не відомо. Але виявлений він був у той час, коли російському генію Григорію Перельману світил мільйон доларів за доказ гіпотези Пуанкаре. А воно – доказ – допомагало зрозуміти, яку форму має наш Всесвіт.
Не виключено, що міхур повис у Всесвіті в честь Перельмана
За Перельману виходило, що Всесвіт це тривимірна сфера – та єдина фігура, яку можна стягнути в точку і розтягнути з точки.
Раптом міхур – це своєрідний натяк на таку сферу? Тоді і “Знак оклику” логічно було б записати на рахунок Григорія. Та й “Поцілунок”. А що? Заслужив!
А В ЦЕЙ ЧАС
Натяк на те, що інопланетяни існують?
Космічний телескоп Hubble сфотографував так звану дискову галактику – NGC 4452, відкриту ще в 1784 році. Тоді її розглядали астроном Вільям Гершель (William Herschel). У 19-дюймовий телескоп вона виглядала туманним цяткою.
Нині видно грандіозні масштаби цього далекого світу – мільярди зірок, віддалені від нас на 60 мільйонів світлових років.
Галактика NGC 4452 видно точно з торця. Що робить її схожою на “літаючу тарілку”. Діаметр цієї “тарілки” 35 тисяч світлових років. Чи не натяк це на те, що інопланетяни існують?
Знак у вигляді “літаючої тарілки” може вказувати на швидку зустріч з братами по розуму
А якщо без містики і натяків, то галактика, сфотографована Hubble, спіральна. На зразок тієї, в якій живемо ми. Тобто, Чумацького шляху. Швидше за все в ній теж є спіральний рукава. На зразок того – одного з багатьох, в якому знаходиться наше Сонце.
Не виключено, що мешканці NGC 4452 бачать наш Чумацький шлях теж у вигляді “літаючої тарілки”.
Або там нікого немає?
