Взагалі, найбільш активно цю дату відзначають школярі та молоді особи, які щойно закінчили школу. Школярі влаштовують те, що називається чаюванням, а молодь – те, що у нас називають ворожінням. Існує безліч способів такого ворожіння, але в цілому вони дуже схожі на ті, які проводять у нас в водохресний період.
У Британії та Італії незаміжні дівчата 14 лютого встають перед сходом сонця. Стають біля вікна і дивляться на чоловіків. Всі особи, які жертвують в цей день здоровим ранковим сном, вірять, що перший чоловік, якого вони побачать, і є суджений. Метод є вельми ризикований. Малоприємно, якщо посланий долею суб’єкт проповзе повз вашого вікна з обличчям не зовсім тверезого типу. Між іншим, шекспірівська Офелія зустрічала світанок Дня Святого Валентина саме за такою схемою. Як відомо, доля у дівчини не склалася…
У Дербширі (одному з графств центральної Англії) дівчата від 3 до 12 разів обходять церкву опівночі, повторюючи певні вірші. Після цього матеріалізується їх справжня любов.
У Данії люди посилають один одному засушені білі квіти, а датські чоловіки посилають валентинки без підписів: мовляв здогадайся сама. Деякі здогадуються, а деякі не здогадуються або просто бояться повірити своєму щастю.
З ХIV століття кожного року 14 лютого наноситься величезний збиток водоймам Англії. В якості головних шкідників виступають все ті ж незаміжні дівчата, які кидають в річку або ставок згорнуті клаптики паперу з написаними на них чоловічими іменами. Ім’ям, яке спливе першим, і буде володіти майбутній наречений.
Аналогічно ворожать англійські чоловіки, але, будучи від природи істотами більш практичними, вони кидають в глечик таблички з іменами знайомих осіб і по черзі тягнуть їх. Та, чиє ім’я виймає чоловік, стає його Валентиною, і тут вже не відкрутишся: хочеш-не хочеш, роби знаки уваги. Найчастіше в таких випадках чомусь прийнято дарувати пару рукавичок.
Загалом, у прийдешнього свята купа дивацтв. Кожен намагається зробити його неповторним, не у всіх це виходить, але люди, як відомо, ссавці настирливі. Намагаються знову і знову. Вже чотирнадцять століть стараються. Ідуть одні, приходять інші. А незмінним залишається тільки одне – Кохання.
