Опісля відставки президента, страйкуючі єгиптяни, начебто, заспокоїлися. Однак скоро вони знову можуть вийти на вулиці – коли зрозуміють, що країні загрожує економічний крах.
За інформацією ЗМІ, єгипетські готелі максимально знизили ціни і буквально закидали агентства спецпропозиціями, щоб хоч якось заманити наляканих мандрівників, а проте поки відпочиваючі туди не поспішають. Більш того, в деяких країнах до цих пір діє заборона на продаж турпутівок на Єгипет, і в результаті туристична галузь країни ризикує зазнати багатомільйонних втрат.
– Збитки туристичної галузі, яка в минулому році дала бюджету $ 11 млрд. і де зайнято приблизно 10% єгиптян, оцінюються національними економіко-статистичними службами в $ 1 млрд, – констатує головний економіст «Фінам Менеджмент” Олександр Осін. За словами економіста, в результаті «дефіцит бюджету Єгипту, який у поточному році планувався на рівні $ 19 млрд, може зрости ще на $ 1-2 млрд».
– Плюс, єгипетська влада 7 лютого цього року оголосили про 15%-ве підвищення пенсій і зарплат співробітникам бюджетної сфери, а тільки на ці цілі знадобиться близько $ 960 млн.
Звідки у скарбниці постреволюційної країни візьмуться такі надлишки? Спочатку новий уряд, мабуть, розраховував на конфіскацію багатств Хосні Мубарака, але біда в тому, що їх до цих пір шукають і ніяк не можуть знайти по всьому світу. За однією з версій, екс-президент присвятив останні дні перебування на посаді своїм особистим фінансам – а саме перевів свій стан з європейських банків до Саудівської Аравії і ОАЕ.
А ось піклуватися про бюджет було ніколи і нікому. У підсумку, «за даними міністерства фінансів, 18 днів революції обійшлися Єгипту в $ 6,2 млрд або майже 3% ВВП», розповів Осін. Але це півбіди: проблеми з сільським господарством, зростання цін на харчові продукти на міжнародних ринках та інші несприятливі фактори можуть укупі призвести до масового голоду.
– За відсутності міжнародної допомоги – з урахуванням зростання єгипетського державного і корпоративного боргу та інфляції в 13% за минулий рік – ситуація на продовольчому ринку цієї країни може істотно ускладнитися, – прогнозує Осін.
– Ймовірно, уряд Єгипту вдасться до зовнішніх позиках, що збільшить внутрішній борг країни, за зведеними прогнозами, до 83-85% ВВП, – додає експерт департаменту оцінки «2К Аудит – Ділові консультації» Ірина Воробйова.
Експерти також звертають увагу на те, що країні доведеться довго виходити зі стану революції. Офіційно надзвичайний стан у Єгипті знято, але фактично інфраструктура – а отже, і економіка – як і раніше не функціонує, а це збільшує фінансові збитки.
– Загальнонаціональний страйк у Єгипті паралізувала роботу банку Національного, фондової біржі, текстильних і сталеливарних підприємств, ЗМІ, включаючи єгипетське офіційне інформагентство МЕНА, – говорить Воробйова. – Навіть після довгоочікуваної відставки президента Єгипту Мубарака повної нормалізації ситуації так і не настало.
Втім, основні побоювання міжнародного співтовариства викликає не сам Єгипет, сусіди а його. Ще в розпалі конфлікту в країні, американські експерти почали пророкувати нафтову криза – мовляв, якщо революційні настрої перекинутися на Іран, світу не бачити значної частки «чорного золота». І частково ці прогнози вже справдилися: в Ірані почалися масові заворушення, а ціна на нафту підскочила через паніку на ринку.
– Фондові ринки відреагували на ситуацію на Близькому Сході в тому числі і коливаннями цін на нафту. Подолання психологічного цінового бар’єру в 100 дол. за барель пов’язано з побоюваннями із приводу основних транспортних артерій, що, у свою чергу, відбивається на уповільненні зростання світового ВВП, – розповіла Воробйова.
Проте стрибок виявився не таким серйозним, і, як вважає Олександр Осін, «ескалації конфлікту на Близькому Сході не варто очікувати». Інше питання в тому, як західний світ відреагує на зміну політичної обстановки в Єгипті і чи готовий він прийняти в свою «компанію» оновлену державу.
– Місцева політико-економічна еліта зацікавлена, ймовірно, в тому, щоб максимально використовувати ослаблення західних економік і диверсифікувати регіональні виробництва, залучити в країну інвестиції, – пояснює Осін. – При цьому в політичному житті арабського світу останнім часом домінує явний ісламський фактор. У результаті в найближчі роки ми отримаємо в регіоні відносно мирний посилення лояльних захід проісламських партій, і керівництво цих партій, по суті, розраховує на поступове зростання арабського впливу в європейському, близькосхідному регіоні і Північній Африці. Однак у ЄС тим часом будуть посилюватися націоналістичні політичні рухи. У цій ситуації полягають довгострокові ризики сьогоднішньої політичної конфронтації в Північній Африці, – підсумовує експерт.
