Росія не стала перешкоджати прийняттю нової резолюції Радбезу ООН щодо ситуації в Лівії. Представник нашої країни, як і дипломати Китаю, Німеччини, Індії і Бразилії, при голосуванні утримався. Однак проект, розроблений делегаціями Лівану, Великобританії, Франції та США, отримав 10 голосів «за» і був таким чином схвалено.
З прийняттям резолюції, що отримала номер 1973, військова операція проти сил, вірних лівійському лідерові Муаммару Каддафі, неминучою стала фактично. Хоча, Росія могла скористатись правом вето.
Відповідно до прийнятої резолюції, РБ ООН вимагає припинення вогню, насильства і будь-яких нападів на цивільне населення Лівії, під яким чомусь розуміються виключно противники Каддафі, які взяли в руки зброю і тим самим, в цілому, перестали потрапляти в категорію «мирного населення» . Для захисту цих самих «мирних жителів країни» ООН закликає прийняти будь-які заходи, за винятком іноземної окупації Лівії або будь-якої її частини.
Резолюція також передбачає закриття повітряного простору для лівійської авіації, можливі бойові дії без застосування наземних сил, а також заморожування рахунків національної нафтової компанії Лівії та її центрального банку, які пов’язують з лідером країни Муаммаром Каддафі.
Заборона на польоти не стосується літаків, які будуть доставляти гуманітарні вантажі, медикаменти, продовольство, а також евакуювати іноземних громадян з Лівії. Прийнятим документом також передбачається, що держави – члени ООН не будуть давати дозволу лівійським літакам на зліт, посадку або проліт над їх повітряним простором, якщо окремі польоти не були заздалегідь санкціоновані Комітетом РБ з санкцій.
На виконання цієї нібито мирної резолюції ряд західних країн за підтримки своїх партнерів в арабському світі можуть завдати ударів по позиціях вірних Каддафі військ. Як передає агентство Франс Прес з посиланням на французькі дипломатичні джерела, авіаудари по позиціях урядових військ готові завдати Франція, Великобританія, Катар і ОАЕ.
Про те, наскільки застосування військової авіації співвідноситься з проголошеною захистом мирного населення, влада цих країн розсудливо замовчують. Інакше їм довелося б визнати, що живуть і діють вони точнісінько за Оруеллом: «Війна – це мир».
У суботу в Парижі може пройти тристоронній саміт по ситуації в Лівії за участю Євросоюзу, Африканського союзу і Ліги арабських держав, на якому, очевидно, буде обговорюватися тактика дій у нових умовах.
Вже сьогодні може бути прийнято рішення про те, що в сформованій ситуації буде діяти НАТО. У Брюсселі відбудеться засідання Північноатлантичної ради на рівні послів, на якому можуть бути прийняті рішення в зв’язку з резолюцією Ради Безпеки ООН по Лівії.
Офіційний представник НАТО Оана Лунгеску заявила, що «Північноатлантична рада засідає щодня, і можна очікувати, що на ньому сьогодні буде обговорюватися резолюція РБ ООН по Лівії». Декількома днями раніше Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив, що НАТО «повністю готове захистити цивільне населення Лівії», якщо буде «очевидна необхідність втручання», за умови, що для цього буде необхідна легальна основа у вигляді резолюції РБ ООН, і що НАТО отримає підтримку держав регіону. Фактично всі ці умови дотримані.
Офіційний Тріполі, природно, відреагував на рішення РБ ООН украй негативно. За словами заступника міністра закордонних справ Лівії Халед Каїм, прийнята резолюція «закликає лівійців вбивати один одного» і є загрозою єдності країни. Каїм засудив «бажання таких країн, як Франція, Великобританія і США, розділити Лівію» і висловив окрему подяку п’яти країнам, що утрималися при голосуванні по резолюції. Він також заявив, що влада Лівії «готова до припинення бойових дій проти заколотників», але для прийняття такого рішення їм потрібно знати, з ким вести переговори з цього питання.
Позиція Москви при голосуванні за проектом резолюції заслуговує окремої розмови. Якщо пам’ятаєте, на початку березня, напередодні візиту до Росії віце-президента США Байдена, було багато розмов про те, що друга особа в американській політичній ієрархії їде сюди для того, щоб підтримати висунення Дмитра Медведєва на другий президентський термін в обмін на подальші поступки з нашого боку, в т. ч. і по «лівійському питання».
Подібного роду припущення гнівно відкидалися як російською, так і американською сторонами, однак дійсність дозволяє засумніватися у щирості цих спростувань. Відразу після візиту Байдена спочатку побачив світло горезвісна доповідь ІНСОР, а потім відбулося й голосування за лівійською резолюцією. Звичайно, як відомо, «після того» не означає «внаслідок того», але факти такі, що варто серйозно задуматися.
Так, формально Росія за резолюцію не голосувала і ніби як не несе ніякої відповідальності за те, що буде творитися в Лівії. Проте для країни, що претендує хоч на якийсь вплив у міжнародних справах, займати таку, пардон, страусину позицію просто неприпустимо. Тим більше що у Москви були всі підстави накласти на проект резолюції вето.
Давайте послухаємо, що говорить про схвалений проект постпред Росії при ООН Віталій Чуркін. «Робота над документом не відповідала наявної в РБ практиці», – цитує слова його РІА «Новини». За словами нашого представника, при підготовці документа були, по суті, залишені без відповіді представлені Росією і низкою членів РБ ООН «конкретні і абсолютно закономірні питання щодо того, як буде забезпечуватися режим безпольотною зони і які будуть правила і межі застосування сили».
Проект резолюції змінювався буквально на очах, відходячи від спочатку заявленої концепції Ліги арабських держав. Більш того, за словами Чуркіна, “в тексті виявилися включеними положення, що відкривають двері для проведення масштабної військової інтервенції». На мою скромну думку, одних тільки перерахованих вище фактів було достатньо, щоб заблокувати ухвалення резолюції, однак цього зроблено не було.
Замість цього Росія вустами свого полпреда лише заявила, що «бере до відома» резолюції «запевнення» у відсутності намірів провести ту саму військову інтервенцію. «Відповідальність за неминучі гуманітарні наслідки за рахунок застосування сили ззовні в лівійській ситуації повністю лягла б на плечі тих, хто вдався б до подібних дій. Якщо це станеться, то серйозно постраждає не тільки цивільне населення, але й інтереси забезпечення миру і безпеки у всьому регіоні Північної Африки і на Близькому Сході. Необхідно уникнути такого дестабілізуючого розвитку подій », – заявив Віталій Чуркін. Знову ж таки: от ви, шановні читачі, як хочете, але мені здається, що від цих «заклинань» віє якоюсь, прости Господи, горбачовщиною.
При цьому ми чудово знаємо, наскільки переконливим може бути наш представник в ООН. Досить згадати його, не побоюся цього слова, блискучі дії по відстоюванню інтересів Росії в дні конфлікту з Грузією. Значить, вся справа в тому, які вказівки були отримані ним перед голосуванням. Президент Росії два дні тому заявив, торкаючись російської позиції щодо Лівії: «Необхідні інструкції міністру закордонних справ я дав». Що ж, тепер зрозуміло, які це були інструкції.
