Слабка ланка: чому Росія знову розігрує українську газову карту
Для російського прем’єра важливо повернення в Кремль. Модель економічного благополуччя, який експлуатувався в «жирні» нафтові роки, виявився неспроможним.
Оточення Путіна знаходиться в пошуку нового стимулятора, яким і може стати Україна.
Пропозиція російського міністра фінансів Олексія Кудріна щодо можливості сплати митних зборів при експорті російського газу тільки на перший погляд може здатися частиною внутрішньої дискусії про інтенсифікацію енергетичних прибутків. Якщо російське керівництво погодиться з вимогою Кудріна, втрати будуть не в Газпрому, а, перш за все, у тих, хто купує російський газ. І Україна тут може виявитися самою постраждалою: у разі відновлення мит газова ціна збільшиться на 100 доларів.
Можна, звичайно, не звернути уваги на ініціативу Кудріна і порахувати, що з нею найближчим часом ніхто не погодиться – навіщо ж завчасно посилати голову попелом. Можна все також продовжувати переговори з Москвою про зниження ціни, розраховувати на поступки, думати про те, що запропонувати у відповідь російському керівництву. Але насправді вже зрозуміло, що російське керівництво хоче розмовляти з України не мовою поступок, а мовою абсолютно очевидних політичних вимог.
Кремль завжди при будь-якій можливості користувався слабкістю українського керівництва, щоб протягнути який-небудь інтеграційний проект
Єдина країна, яка може не побоюватися Кудринської пропозиції – це Білорусь. Участь у Митному союзі з Росією і Казахстаном і в Союзній державі з Росією надійно захищає її від мита. Втім, не менш надійно захищає і від усіляких реформ – білоруська економіка перебуває на межі колапсу і союзна з Росією країна навряд чи зможе оплачувати російський газ і нафту навіть на пільгових умовах.
Проте українські економічні можливості не можна порівняти з білоруськими. І тому нашій країні ніби дають зрозуміти: або ви приймаєте пропозиції російського прем’єра Володимира Путіна і приєднуєтеся до Митного союзу і – в перспективі – до Єдиного економічного простору – або ви отримуєте таку ціну на російські енергоносії, яка виявиться для вас абсолютно непідйомною.
Варто згадати, що Кремль завжди при будь-якій можливості користувався слабкістю українського керівництва, щоб протягнути який-небудь інтеграційний проект. Так вже було перед президентськими виборами 2004 року, коли скомпрометований і намагався передати владу наступнику Леонід Кучма підписав з Володимиром Путіним, Олександром Лукашенком і Нурсултаном Назарбаєвим угоду про створення Єдиного економічного простору. Тоді ніхто й не приховував, що ЄЕП створюється виключно заради «втягування» України в російську орбіту – що викликало роздратовану реакцію білоруського президента, який побоюється втрати власну роль «єдиного союзника Москви».
Тепер історія повторюється. Тільки не перед українськими, а перед російськими президентськими виборами. Але слабка ланка – знову Україна, а не Росія. І російські чиновники роблять все можливе, щоб змусити українське керівництво погодитися з інтеграційної логікою Путіна і дозволити російському прем’єрові запропонувати своєму народові чергову «обманку».
Заради цього і придумуються формули, збори та інші енергетичні задоволення. І не дивно, що українські учасники переговорів просто не хочуть цього бачити – зрештою, як і їхні російські партнери, вони вирішують свої власні питання, а не проблеми країни.
