Європол назвав Одесу разом із румунською Констанцою і болгарською Варною головними воротами транзиту латиноамериканського кокаїну в Європу. З цією контрабандою дуже важко боротися як через її великі обсяги, так і через «кришування» впливовими місцевими силами.
Одеський «десант» у складі групи ветеранів війни та активістів партії «Родіна», організацій «Дозор» і «Русскоє єдінство» 9 травня дістався Львова й після сутички зі свободівцями реалізував свою мету – розгорнув на львівському Пагорбі слави великий червоний прапор.
На перший погляд, ці два сюжети сучасного життя України аж ніяк не поєднані. Насправді ж поєднані. Але не поверховим, а глибинним зв’язком.
Річ у тім, що лідер «Родіни» депутат Одеської міськради Ігор Марков – постать вельми специфічна. У певних місцевих колах, серед таких самих «авторитетів», він відомий як Марадонна.
В інтернеті можна знайти чимало цікавої інформації щодо діяльності Маркова в бурхливі 1990-ті, та й у 2000-х він відзначився неабиякими бізнесовими та політичними оборудками. Нині ж йому особливо добре – адже близький до мера Одеси Олексія Костусєва. А ще депутат контролює відомий своєю специфічною, скажімо так, ідеологією телеканал АТВ.
І що впадає в око: перманентне антиукраїнське шаленство Маркова вдало поєднувалося з виступами в антисемітському листку «Наше дело», аж поки той не був закритий за рішенням суду.
Здавалося б, Марков і створені ним організації (а крім партії «Родіна» це ще й «Патріоти Отчізни» та «Русскій клуб») плюс згадані вже «Дозор» і «Русскоє єдінство», виходячи з їхніх назв, мали б перейматися передусім реальними проблемами одеситів російського походження, такими як наведення елементарного порядку, подолання корупції, боротьба з криміналом і наркотрафіком у регіоні. Але ні, головною проблемою для цієї публіки була і є боротьба з «українськими націоналістами й фашистами», до яких, зважаючи на виступи самого Маркова та його сподвижників, вони зараховують усіх, хто розмовляє українською мовою і наважується сумніватися в імперській величі Росії та потребі переходу «Новоросії» під крило Кремля.
І ось саме цей Марков став одним із ініціаторів та організаторів рейду на Львів, проведеного його однопартійцями та їхніми союзниками. Рейду з метою розгорнути великий червоний прапор і продемонструвати львів’янам та всій країні, хто тут господар.
Зауважу, що пієтет до червоного прапора притаманний не всій Одесі й не всім одеситам російського походження. Так, Конгрес російських громад Одеси виступив із заявою щодо рішення Верховної Ради про вивішування совєтських прапорів на адміністративних будівлях, у якій було зазначено: «Замість пам’яті про людей, які загинули у найстрашнішій війні в історії людства, нам підсовують антилюдську ідеологію, загорнуту в обгортку «прапора перемоги». Прийнятим рішенням депутати Верховної Ради опоганюють пам’ять мільйонів і мільйонів людей, закатованих комуністами «до», «під час» і «після» Другої світової війни, яка була великою трагедією всіх народів Європи… У цей день потрібно сходити в храм і помолитися за упокій душ загиблих людей.
Але яке там «помолитися». Які там мільйони росіян, знищені в різні роки більшовиками. Яка там руйнація святинь. Головне – врізати як слід отим клятим хохлам-западенцям (очевидцями зафіксовані вигуки «гостей» Львова: «Хохлы – параша! Победа эта наша!», «Смерть Галичине!» тощо) та піднести сталінський прапор над столицею «українського П’ємонту». І зробити це так, щоб якнайкраще зафіксували оператори московських телеканалів. А для цього не шкода й ветеранів війни підставити (яким садистом треба бути, щоб везти 80–85-річних людей на мікроавтобусах з Одеси до Львова і назад (чи, може, то були зовсім не ветерани Другої світової, а значно молодші ветерани «компетентних органів»?).
Так чи інакше можемо дійти висновку: впливові офіційні постаті однієї із загальноєвропейських «столиць наркотиків» (а йдеться не лише про Маркова – в операції брали участь депутати інших місцевих рад Одещини) здійснили досить успішну провокацію, покликану збурити політичну ситуацію в Україні й посилити наявний світоглядно-ментальний розкол серед українських громадян. А крім того, погіршити ставлення до етнічних росіян на заході країни. Реальні ж проблеми Одеси та її мешканців російського етнічного походження цих політичних персонажів не цікавлять, а якщо й цікавлять, то під одним ракурсом: як «наварити» на них якнайбільше «бабла» (охочі можуть знайти в інтернеті чимало цікавого про бізнес Ігоря Маркова і Ко). Ото й виходить, що запеклими русофобами насправді є зовсім не «українські націоналісти», а різноманітні «родінці» та інші «сини отєчєства».
За матеріалами: www.ut.net.ua
