Поступившись в першому матчі на ЧЄ, українці поставили під сумнів свій вихід з групи.
Ну ось і стартував ЧЄ у Данії. Навколо першого матчу українців було багато прогнозів, розмов і навіть побоювань, мовляв, якщо не вигравати у чехів, то в матчах з Англією та Іспанією нам точно нічого не світить. Але це не так. Збірна Чехії показала, що вона є командою, яка здатна додати в найнеобхідніший момент і відправити суперника якщо не в нокаут, то у нокдаун точно.
Павло Яковенко вирішив зіграти трохи несподіваним складом з єдиним і не найбільш фактурним Зозулею на вістрі (при тому, що найсильніша лінія чеської збірної – захист), якому активно повинні були допомагати із флангів Коноплянка і Ярмоленко. Зліва в обороні зовсім вже непередбачувано вийшов Путівцев, а центральну вісь довірили цементувати Чеснакову і Степаненко, котрий тільки-но одужав. Чехи, судячи з усього, наших теж побоювалися, тому Якуб Доваліл прийняв рішення випустити єдиного форварда Пекгарта і максимально наситити центр поля. Це, забігаючи наперед, у сукупності з травмою Степаненка зіграло вирішальну роль.
Перший тайм матчу Чехія – Україна мало чим відрізнявся від першого тайму вчорашнього поєдинку між білорусами та ісландцями. Занадто багато сумбуру, занадто багато обережності і, як наслідок, багато браку у передачах. До перерви команди діяли дуже сонно, не спромоглися навіть на один більш-менш небезпечний момент. Україна володіла ініціативою, але ККД при цьому був рівний нулю. Чехи мали два напівмоменти (удар головою Челусткі і постріл Горжави з лінії штрафної), але нічого корисного для себе також не витягли.
У перерві тренерський штаб чехів провів знакову заміну, випустивши в центр поля Яна Моравека замість Горжави. І номінальні господарі тут же повели в рахунку. Провал на лівому фланзі нашої оборони завершився тим, що Дочкал, що знаходився вже в нашому штрафному, міг спокійно і без перешкод забивати, що він і зробив, спокійно пробивши в дальній кут. Без шансів для Каніболоцького. Тут же нас підстерегла інша біда – зламався капітан і один з ключових гравців збірної Тарас Степаненко. Хавбека Шахтаря довелося міняти на Парцванію, а Ракицького пересувати в центр поля. І поки українці розбиралися що до чого, чехи подвоїли перевагу. Знову дров наламав лівий фланг нашої оборони, де Моравек робив все що хотів. У підсумку м’яч відкотили під удар все тому ж Дочкалу, і капітан суперника філігранним за точністю ударом поклав м’яч точно під штангу. Каніболоцький знову врятувати команду не зміг, але претензій до воротаря в даному випадку найменше. Тут же Челустка міг нас остаточно поховати, але м’яч після удару головою захисника Славії з лінії власних воріт виніс Бутко.
Повівши в два м’ячі, чехи стали грати академічно і за рахунком, за що ледь не поплатилися на заключних хвилинах матчу. Як тільки на полі з’явився Кравець, Україна почала грати у свій футбол. Форвард Динамо виграв своє ж перше єдиноборство, скинув м’яч на Білого, а той вже розстрілював Вацліка. Тут же Зозуля б’є під поперечину – воротар виручає. Проходить ще півхвилини, і Білий передачею зрілого майстра виводить Романа на побачення з Вацліком, але той на якусь мить випереджає нашого форварда. Ну і за кілька секунд до фінального свистка той-таки Білий б’є поруч зі штангою з меж чеської штрафної.
Звичайно, оцінювати шанси нашої збірної на вихід з групи після настільки неприємної поразки дуже складно, але неправі будуть ті, хто вважав Чехію аутсайдером і “хлопчиками для биття”. Залишається сподіватися, що Павло Яковенко знайде протидію більш гучним по іменах, але ніяк не по грі англійцям і іспанцям. У нас є, над чим працювати.
У іншому матчі нашої групи Англія та Іспанія зіграла в нічию 1-1, що не може нас не радувати.
