Вчора відбулось три матчі в рамках 20-го туру англійського чемпіонату, один з яких варто виділити окремо.
Безперечно, найцікавішим обіцяв бути поєдинок «Ман. Сіті – Ліверпуль» — дві потужні команди з досить різним стилем гри, обидві знаходяться у верхній частині таблиці. До початку матчу важко було передбачити результат. Наставник Ман. Сіті перед цією зустріччю скаржився на непродуманість календаря ігор, тому що такий відповідальний матч поставили через день після попередньої гри. Забігаючи наперед, скажу, що ситуація склалась діаметрально протилежна — в неділю городяни справили не найкраще враження, а вчора були на висоті.
Все ж аналітики зважали на можливу втому гравців у голубій формі і сподівались побачити швидку гру у виконанні Ліверпуля, яка б знесилила Ман. Сіті. Розумів це і Манчіні, тому використовуючи резерв довгої лави запасних, прибрав з поля більше половини гравців, що виступали минулого разу.
Що стосується кадрових перестановок у Ліверпуля, то тут доволі несподівано з перших хвилин замість Беламі вийшов Куйт (несподівано це тому, що в грі минулого туру проти Ньюкаслу Беламі був одним з кращих на полі). Інших змін , якщо порівнювати з грою проти Ньюкаслу, у складі червоних не відбулось.
Гра розпочалась досить жваво але рівно. Перший по справжньому «убойний» момент створили підопічні Далгліша — Хендерсон чудовим довгим пасом розрізав оборону городян і прокинув м’яч на хід Даунінгу, той вийшов 1 на 1 з Хартом, але голкіпер вчасно скоротив дистанцію і не дав нападнику часу на маневри. В результаті червоні змарнували один з небагатьох і, фактично, найкращий гольовий момент у першому таймі.
Городяни не збирались відсиджуватись на своїй половині поля і також пішли в атаки. Спочатку Джеко небезпечно пробив низом, але Рейна врятував ворота. А вже в наступному моменті голкіпер Ліверпуля неабияк «налажав» — Куйт біля власного штрафного втратив м’яч, Агуеро здалеку пробив по воротах, а Рейна не зумів правильно скластись і пропустив снаряд між рукою і грудьми. Вболівальники червоних були в шоці… хоча цілком можливо, що такого щастя не чекав і сам Кун.
Ліверпуль, як і очікувалось, грав на високих швидкостях. За грою мерсесайців було приємно спостерігати. Але коли справа доходила до кількох останніх пасів, то тут їм забракло винахідливості і фантазії — майже всі потуги Ліверпуля в атаці зводились до навісів на високого Керола. У верховій боротьбі проти одного захисника він ще б зумів показати свою майстерність, але Керола постійно накривало двоє гравців захисту, і ці «двоє» постійно страхували один одного, тому такі навіси результату не приносили.
Гра була досить цікавою, команди постійно атакували оборонні редути один одного. Доречі, це була гра найкращого захисту проти найкращого нападу АПЛ — У Ліверпуля найнижчий показник пропущених голів, а у Манчестер Сіті — найбільше результативних атак.
Матч вже перевалив за половину першого тайму і біля воріт Рейни знову стало дуже гаряче. Після подачі кутового подвоїти рахунок спробував Компані, завдавши удару головою з близької відстані, але Пепе зіграв просто чудово і перевів снаряд на кутовий. Подача з іншого боку, і тут уже Яя Туре примудрився завдати хорошого удару головою, вискочивши вище всіх. Рейна з цим завданням не справився — 2:0.
Ліверпуль продовжував свої атаки, які завершувались в основному навісами на Керола. В одному епізоді це майже спрацювало — нападник все ж виграв верхову боротьбу, після серії рекошетів м’яч потрапив до Куйта, той пробив по воротах з кількох метрів, але його удар прийшовся у «філейну частину» Компані.
В другому таймі Далгліш не поспішив випускати на поле ні Беламі, ні Джерарда. Кенні сподівався, що настанови в перерві зуміють допомогти підібрати ключі до воріт Харта без змін в складі. Але глядачі побачили все ту ж картину, яку спостерігали в першій половині зустрічі. Менш ніж через 15 хвилин з поля таки зняли Куйта і Адама і випустили пару вищезгаданих гравців. Така подвійна заміна досить відчутно пожвавила гру Ліверпуля і, що головне,— урізноманітнила її. З виходом «Стіві Джі» червоні почали більше комбінувати на підступах до штрафного майданчика гордян, Беламі регулярно випробовував якість пошиття м’яча, потужно пробиваючи по воротах здалеку. Але відставання в два голи у грі проти Ман. Сіті — досить великий розрив. Можна гадати «Що було б, якби Джерард і Беламі вийшли з перших хвилин?», але цього ми вже не дізнаємось.
В період гри з 72-ї по 74-у хвилини всю увагу забрав на себе арбітр зустрічі, який спочатку дав другу жовту картку Баррі (там не пахло навіть фолом, не те що гірчичником), а потім призначив дещо сумнівний пенальті у ворота Ліверпуля. До «точки» підійшов Мілнер і пробив просто блискуче — без шансів для Рейни.
75-та хвилина матчу, розрив у три м’ячі, після виходу на поле Лескота, городяни почали грати фактично у п’ять захисників. З такими розкладами відквитати і один гол важко, не говорячи вже про цілу прірву у три.
Ліверпуль, звичайно ж, не здався і не «догравав» матч. Свіжий Джерард постійно загострював і сам пробивав по воротах. Потім червоні ледь не пропустили і четвертий гол, але снаряд від ноги Джонсона поцілив у стійку воріт.
І тут пролунав фінальний свисток. Впевнена перемога Манчестер Сіті, яка є результатом і їхньої хорошої гри, і браком фантазії в атаці червоних.
{rutube}8b80bc6f98f50712d037e2d9e4edb7a0{/rutube}
