Чемпіон WBC Віталій Кличко розповів Welt Online про ставлення до зупинки бою з Томашем Адамеком, висловивши переконання в тому, що справжні суперважкоатлети – бійці іншого калібру, ніж вихідці з інших вагових категорій, назвав потенційних суперників і пояснив, чому він все ще боксує:
– Г-н Кличко, Ви виглядаєте ніби після стрибка з парашутом, а не як після чемпіонського бою.
– Мабуть, у мене навіть після спарингів більше синців на обличчі. Але повірте: це було не так легко, як здається!
– У який момент Ви перейняли контроль?
– Після перших ударів Адамека передньою рукою. За частку секунди я побачив, що, наносячи лівий джеб, він підпадає під мій правий крос. Тут я зрозумів, що рано чи пізно я його нокаутую.
– Ви розчаровані тим, що через рефері не виграли класичним нокаутом?
– Мабуть, так, трохи розчарований. Саме в суперважкій вазі нокаутуючий удар вінчає бій. Але рефері діяв правильно, тому що, прийнявши стільки ударів, Адамек ризикував здоров’ям.
– Вам було шкода його?
– Ні: це бокс. Той, хто виходить на ринг, знає, чим це загрожує.
– Єдиним гострим моментом було Ваше падіння в 8 раунді.
– Я наступив на ногу Адамека і посковзнувся, в цьому немає нічого особливого.
– Ви вперше опинилися на настилі рингу?
– Я Вас попрошу! Я просто невдало послизнувся. Я ніколи не був на канвасі і цього не станеться і надалі.
– Адамек на 6 років молодший Вас, він був чемпіоном в напівважкій і першій важкій вазі, але Ви були все ж таки більш рухливими і показали більш швидку реакцію. Як Ви поясните свою перевагу?
– Справжні суперважкоатлети як я і мій брат – це бійці зовсім іншого калібру, ніж удосконалений боксер першої важкої ваги, який не тільки менше важить, але і володіє істотно меншими габаритами. І все ж до Адамека я готувався спеціально. У суботу я важив лише 107 кг і тим самим був на 7 кг легше звичайного. Я знав, що мої шанси покращаться, якщо я буду легким як ніколи.
– Зазвичай боксер з віком набирає вагу.
– Я знаю, чого хочу і для цього жорстко працюю. Завдяки перерві, пов’язаній з травмами, я зрозумів, наскільки важливо стежити за організмом. Сьогодні я вдячний за те, що мені доводилося брати паузи, інакше я б уже не боксував.
– Як Ви оціните Вашу перемогу?
– Я показав, що я найсильніший у світі.
– Не вважаючи Вашого брата.
– (Усміхаючись) Добре, тут Ви праві.
– Володимир заявив, що захищатиме титули WBA, WBO і IBF 3 або 10 грудня. А Ви ще будете боксувати в 2011 році?
– Може бути, однак спочатку займуся своєю політичною діяльністю.
– Чому Ви взагалі боксуєте у Вашому віці? Грошей Ви заробили достатньо, а як керівникові партії УДАР Вам вистачає складних завдань.
– Я люблю жорсткі тренування – це найкраща компенсація політичної діяльності. Довго я проте боксувати не буду.
– Що це означає?
– Кожен бій може стати останнім – так я і готуюся.
– Хто був би для Вас цікавим суперником?
– Роберт Хеленіус, Олександр Повєткін. Знаєте, я хочу здійснити свою мрію. Яку – не скажу.
– Може бути, нокаутувати Девіда Хея, що не вдалося Володимиру?
– Я хотів би помститися Хею за його неповажне до нас ставлення. Коли він буде без свідомості лежати на підлозі, то зламаним мізинцем ноги вже не виправдається.
– Хіба Вас не мотивує можливість побити рекорд Джорджа Формана, який в 45 років, 10 місяців і 25 років ще раз став чемпіоном світу в суперважкій вазі?
– Ні, в жодному випадку.
-Або увійти в історію чемпіоном з найбільшою кількістю захистів титулу: рекорд належить Джо Луісу (25 захистів)?
– І це малоймовірно.
– Може бути, Ви хочете стати тим, хто володів титулом чемпіона світу найдовший термін?
– Хто це?
– Теж Луїс: він володів титулом 11 років, 7 міс та 252 дні.
– Все це рекорди, які може побити Володимир. Він ще молодий.
