Інфікувавши яйцеклітини кішки вірусом, що несе потрібні вченим гени, вдалося вперше отримати генетично модифікованих кошенят. Поки що вони лише світяться в темряві – але в майбутньому, можливо, цей метод дозволить знайти засіб, аби виліковувати від СНІДу і кішок, і людей.
На даний момент на планеті поширюються дві епідемії імунодефіциту, серед людей і приматів (ВІЛ), і серед кішок (ВІК). І суть, і симптоми захворювань практично ідентичні, викликаючі їх віруси, відносяться до одного й того ж роду лентивірусів. Проте епідемії розвиваються «паралельно», від кішок їх вірус людям не передається, як і від людей кішкам. Дослідження показали, що захист від котячого (ВІК) людям та іншим приматам забезпечує наявність білка TRIMCyp, якого немає у кішок: білок ефективно розпізнає зовнішню оболонку вірусу FIV і дозволяє імунній системі ефективно його атакувати.
Американський вірусолог Ерік Пешла (Eric Poeschla) і його колеги вирішили провести складний і цікавий експеримент по впровадженню в геном кішки гена, що кодує синтез білка рятівного TRIMCyp, – і тим самим отримати кішок, стійких до імунодефіциту.
Складний – тому, що єдиним апробованим шляхом домогтися цього є використання методу терапетичного клонування. Інакше кажучи: вилучити яйцеклітину, видалити з неї яйце і посадити замість нього яйце соматичної клітини, в яку попередньо вже впроваджені потрібні гени. Цим шляхом колись створили знамениту овечку Доллі, але заняття це вкрай складне, клопітке, і рідко коли закінчується успіхом. На котячих подібна методика вже була випробувана: так створили кішок, що світяться і несуть ген зеленого флуоресцентного білка, просто для того, щоб показати, що в принципі підхід працює.
Пешла з колегами вирішили піти іншим шляхом: використовувати модифікований вірус як носія гена. Вірус практично «випотрошений»: він лише здатний заразити клітину і впровадити в неї генетичний матеріал, проте сам цей матеріал не несе ніяких небезпечних компонент, а лише потрібні вченим гени. В даному випадку використовувався той же лентивірус, в який були внесені гени, що кодують синтез TRIMCyp і зеленого флуоресцентного білка (щоб можна було легко встановити, що перенесення пройшло успішно).
Інфікувавши таким вірусом котячі яйцеклітини, їх запліднили сперматозоїдами звичайного кота і внесли в фаллопієві труби 22-х кішок (кожній дісталося 30-50 таких запліднених яйцеклітин). З них п’ять кішок успішно завагітніли, почалося зростання в цілому 11-ти ембріонів, з яких 10 несли нові гени. П’ять кошенят благополучно народилися, і три з них досить життєздатні – один помер при пологах і ще один був мертвонародженим. Таким чином, успішними можна назвати 23% спроб, що на порядки вище, ніж для методу терапевтичного клонування.
Втім, ефективність підходу – лише частина всієї історії. Подальші експерименти зі спробами заразити модифікованих кошенят вірусом імунодефіциту, показали, що той здатний розмножуватися в їх крові, хоча повноцінні експерименти по доведенню стійкості цих кошенят до FIV ще попереду.
