Фізик Моті Фрідман (Moti Fridman) і його колеги з Корнельського університету (Cornell University), США, змогли створити «діру в часі», маніпулюючи зі швидкістю світла.Публічна демонстрація цього експерименту здійснювалася онлайн 11 липня на сайті arXiv.org.
«Темпоральна дірка» створювалася в оптико-волоконному кабелі за допомогою двох лінз, спеціальних кремнієвих пристроїв, створених раніше для прискорення переміщення інформації (у вигляді пучка фотонів) по оптоволокні. Частина світла, що проходить через лінзу, прискорюється, а частина, навпаки, починає рухатися повільніше. У результаті в кабелі виникає темний відрізок. Інша лінза, далі по ходу кабелю, збирає світло назад. Все, що відбувається в утвореному темному відрізку, ніяк не фіксується. Тобто воно ніби пропадає в тимчасовій дірі.
Ця цікава аномалія проіснувала всього 15 трильйонних секунди. Теоретично, збільшення відстані між лінзами може збільшити цей час до цілої мікросекунди. Але не більше: подальшого збільшення розмірів «дірки в часі» заважає недосконалість обладнання.
Досвід Фрідмана з колегами став практичним підтвердженням теоретичних викладок команди Пола Кінслера (Paul Kinsler) з Імперського коледжу Лондона, опублікованих в лютневому номері Journal of Optics («Оптичного журналу»). Кінлер каже, що 15 трильйонних секунди – це вже набагато більше, ніж він розраховував досягти при сучасному рівні технології. Для створення великих «тимчасових дірок» потрібні особливі метаматеріали, властивості яких будуть змінюватися не тільки в просторі (як у сучасних матеріалів), але і в часі.
Маніпуляції з оптичними властивостями предметів і матеріалів можуть здійснити багато мрій людства – наприклад, про «плащі-невидимці». До речі, не далі як у лютому стало відомо, що британським ученим вдалося створити такий плащ на основі кальциту, одного з найпоширеніших кристалічних матеріалів.
Іншим недавнім досягненням у цій галузі було створення матеріалу, який дозволяв приховувати об’єкти у видимому спектрі світла. Всі відомі раніше матеріали працювали тільки для випромінювання в невидимому неозброєним оком діапазоні. Складність полягала в тому, що довжина хвиль невидимого спектру більше довжини видимих ??хвиль. Структури нового матеріалу такі малі, що дозволяють маніпулювати навіть такими короткими хвилями.
