Ця стаття присвячується відомій українській біатлоністці Оксані Хвостенко. Мова піде про її блискучу, на мій погляд, біатлонну кар'єру, яка на превеликий жаль, закінчилася цього року.
П'ятиразовий призер Чемпіонатів Світу, найкращий стрілок у біатлоні за підсумками сезону 2006/2007 – це все Хвостенко. Але всі знають, що саме в Хвостенко стальні нерви, влучна стрільба, а головне вольові якості до перемоги завжди при неї.
А зараз докладніше про героїню. Народилася наша красуня 27 листопада 1977 року на Чернігівщині. В 16 років прийшла в місцеву спортивну школу, де почала займатися біатлоном під керівництвом Федора Примака. Своєї першої нагороди Оксана досягла у 1996 році на юніорському Чемпіонаті Світу. Тоді українка взяла срібло в індивідуальній гонці. І вже тоді тренери національної збірной сказали: "Що це майбутня зірка не тільки українського, але й світового біатлону." Після Олімпіади – 1998, Оксана постійно входить до основи української збірної.
Але часи йдуть і лідери українського біатлону покидають команду через вік, чи інші поважні причини, як от Олена Зубрилова. В команді помітно змінюються покоління, але це покоління було не готовим до того високого темпу, в якому перебував тодішній біатлон. І вся надія, та взагалі існування жіночого біатлону в Україні поклалось на плечі Хвостенко. І вона витримала це з гордістю. Саме тоді світ не знав Семеренок, Підгрушну, про Зубрилову, Тананайко, Лемеш почали забувати, як забували взагалі про жіночий біатлон України… Але вона не дала смерті вітчизняному біатлону.
Результати Хвостенко в цей період набирають обертів. З кожним сезоном вона набирає обертів, показує стальні нерви у стрільбі, міць у лижному ході. Вперше в кар'єрі вона виграє золото в особистій гонці. Це було лютневим днем, при сонячній погоді Оксана почала вести боротьбу у мас-старті у словенській Поклюці. Тоді 2007, вона показала справжній клас у швидкострільності, пройшовши чотири вогневих рубежа без промахів, маючи відмінну швидкість, Оксана Хвостенко фінішувала першою з українським прапором в руках!!! Це було найвищим досягненням Оксани в Кубку Світу.
Саме в цей післяолімпійський сезон, після Олімпіади – 2006 у Турині, Оксана у підсумку потрапила до десятки кращих біатлоністок сезону 2006/2007. Але свого піку форми Оксана досягла саме у наступному сезоні 2007/2008. На Чемпіонаті Світу, що тоді проходив у шведському Острезунді, Оксана одразу виборола три медалі. Дві бронзові в особистих гонках, і срібло в жночій естафеті. Тоді Оксана повернула оту славу, яку нам приносили колись Зубрилова, Тананайко, Цербе й ін. Фахівці знову заговорили про престиж українок, про їх конкуретноспроможність. Вже почали підтягуватись Семеренки, Підгрушна, Супрун.
Спеціалісти з-за кордону кажуть, що Хвостенко – це місток між двома поколіннями українського біатлону, який не дав згасити оту палку свічку наших дівчат. Саме вона і є донині прикладом для усіх біатлоністок як у стрільбі, так і волі до перемоги. Але вік бере своє. Почали з'являтися проблеми зі здоров'ям, і Хвостенко починаєзменшувати оберти у біатлоні. Вже не так часто вона потрапляє у десятку кращих. Але своє діло вона виконувала до середини березня цього року. У 2008 та 2009 роках Оксана Хвостенко разом з Андрієм Дериземлею вигравали золото і срібло у шоу-гонці "Різдвяна гонка ", що щороку проходить у Німеччині, де приймають участь найкращі біатлоністи світу.
Частіше, якщо Оксана потрапляла на п'ядестал, то у складі естафетної команди. Останні два сезони дуже тяжко складалися для іменитої спортсменки. Проблемі зі здоров'ям, доставали Оксану нетерплячими болями у спині. Вона не раз жертвувала собою заради біатлону під девізом: "Треба!!!" Вона терпіла. Вона виконувала свою місію. Олімпіада-2010 у канадському Ванкувері склалася для Хвостенко не надто успішно, але серед українок вона показала кращий результат. Це потрапляння у вісімку кращих в індивідуалці, відстрилявши тоді на ноль!!! Але біг Оксани в останні роки залишав бажати кращого.
Вона і саме це розуміла, але вже не могла. Але цей останній сезон в її блискучій кар'єрі не був яскравим, багато гонок Оксана пропускала через стан здоров'я. Але два срібла Хохфільцена, а головне Ханти-Мансійську, були сонцем, і яскравим променем у завершенні її кар'єрі. Подруги по команді, які завжди її підтримували, підтримують, і будуть підтримувати Оксанку,на фініші Ханти-Мансійську принесли чашку чаю, допомогли зняти лижі, це показник того яка взаємопідтримка у команді!!!
Але після Ханти-Мансійську вона вирішила піти… Дуже прикро, що український біатлон втрачає такого спортсмена, як Оксана Хвостенко.
Велике спасибі їй, за те що вона допомогла нам вижити… що інтерес вболівальників був не втрачен, а навпаки він виріс у декілька разів.Популярність біатлону в країні серед інших видів спорту займає друге місце в країні. Спасибі тобі Оксана, за те що ти є. Вся країна, весь біатлонний колектив сподівається, що ти не назавжди покинеш спорт, і залишишся співпрацювати з федерацією. Адже твого стрілецького досвіду дуже не вистачає провідним українським біатлоністам.
Автор статті: Валентин Карканиця