Російські експерти в галузі підготовки водіїв підтримали ідею видавати водійські права з 16 років.
Ідея виникла не на порожньому місці. Вона прийшла з Німеччини. Німецький громадська рада з безпеки транспорту рекомендував уряду ФРН дозволити здавати на права з 16 років. А рекомендації цієї ради є обов’язковими для прийняття відповідних законів і дій уряду. У ньому беруть участь адвокати, юристи, дорожники, екзаменатори, вчителі з водіння – всі представники громадських організацій, які мають безпосереднє відношення до безпеки руху. Обширне засідання цієї ради проводиться в місті Гослар раз на рік і називається в перекладі – “німецький судний день”.
На цьому засіданні було вирішено дозволити здавати на права з 16 років. Зараз в Німеччині можна отримати права в 17 років. Але до настання повноліття керувати автомобілем можна тільки в супроводі дорослих. Поруч повинен сидіти родич з правами, у якого стаж керування не менше 3 років, немає грубих порушень. Практика показала, що такі юні водії практично не потрапляють в аварії. А почавши їздити самостійно, вони роблять менше аварій, ніж ті водії, які, отримавши права в більш старшому віці, відразу самі самостійно сідають за кермо.
Як розповів член ради з професійного транспортному утворенню при міністерстві транспорту РФ В’ячеслав Максимович, у радянські роки у нас було таке поняття, як юнацькі права.
Їх можна було отримати також в 16 років, пройшовши відповідне навчання в юнацьких автошколах. Обмеження на молодих водіїв накладалися ті ж, що зараз у Німеччині у відношенні 17-річних водіїв.
Відлунням того часу залишилося те, що в Росії можна вчитися на категорію “В” з 16 років, отримати свідоцтво про закінчення автошколи в 16 років і три місяці і тільки через півтора року йти в ДАІ на іспит, а до того часу всі навички, отримані в автошколі, пропадуть.
Однак тут виникає питання про якість підготовки самих водіїв. Зараз у нас в країні це питання стоїть більш ніж гостро. З одного боку, на підготовку водія, згідно методики навчання, відведено 156 годин. З них 50 годин – практики. Залишилося – теорія.
Однак на ділі не у всіх автошколах дотримуються ці вимоги. У деяких нібито автошколах обходяться чотирма годинами лекцій з теорії. Але мало хто з учнів побіжить скаржитися в Роспотребнадзор або міністерство освіти за недоотримані годинник навчання. Адже головне для учня – отримати корочку про закінчення навчального закладу, щоб мати право скласти іспит в ГИБДД. Так часто і скоринки ці не потрібні, тому що у нас є така річ, як екстернат. Тобто, кандидат сам десь чогось навчився і пішов здавати іспит самостійно. І все це огріхи нашого законодавства. Немає чітких і жорстких вимог до автошкіл, до їх викладачам, до їхніх програм. Немає також жорстких вимог до екзаменаторів і іспитів.
Треба сказати, що в Німеччині за 20 років примудрилися скоротити кількість загиблих на дорогах мало не в сім разів-з 22 тисяч чоловік в рік до 3700! Для цього була прийнята місцева цільова програма. Але вона включала в себе не стільки посилення відповідальності за порушення правил, скільки повний перегляд системи підготовки водіїв.
Учитель з водіння німецького міста Хамм Вальдемар Коос дуже дивувався, якої теорії можна вчити 106 годин. У них на це по програмі відведено 12 лекцій з 2:00. Цікаво сама побудова цих занять. На першому уроці він на конкретних прикладах пояснює, що водій за кермом повинен постійно думати і аналізувати ситуацію. Друге заняття починається з згадки про це, але головний акцент робиться на тому, що водій повинен думати не тільки за себе, але і за того хлопця. Тобто прогнозувати ситуацію з урахуванням того, що оточуючі правил дорожнього руху можуть не знати.
У Німеччині є таке поняття як слабкі учасники дорожнього руху. В їх число входять велосипедисти, пішоходи, загалом ті, хто не мають водійського посвідчення.
Кількість годин водіння вибирається індивідуально. Але вчитель водіння – саме так називається ця престижна і шанована робота – ніколи не відправить на іспит учня, якщо не буде впевнений у його навичках. Тим більше, що учневі доведеться заплатити екзаменатору незалежно від результатів іспиту 120 євро, а також вчителю – 80 євро. Адже вчитель присутній під час прийому іспиту в автомобілі, який він же і надає. У Німеччині на іспити держава надає тільки екзаменатора, і то за плату. Навчальний автомобіль, комп’ютер для теоретичного зкзамена – це проблеми самого кандидата у водії.
Практичний іспит триває 45 хвилин і проходить в звичайних міських умовах. Суперечок з екзаменаторами не виникає. Вимоги до прийому іспитів прописані чітко. Суб’єктивізм повністю виключений. Учитель водіння при цьому виступає як контролер екзаменатора. Він відзначає в своєму примірнику екзаменаційного протоколу, як учень виконує вимоги екзаменатора, а екзаменатор – у своєму.
Наш кореспондент взяв участь у прийомі практичного іспиту. Екзаменатор давав вказівки, куди їхати, де повернути. Були охоплені всі можливі ситуації. Проїхали залізничний переїзд, рухалися по зоні з обмеженою швидкістю в 30 км / год, виїхали на швидкісну магістраль. Тут екзаменатору не сподобалося, що кандидат не прискорився після знака, що скасовує обмеження у 70 км / год Це – помилка, хоча і не груба.
Як розповів В’ячеслав Максимович, нам необхідно в першу чергу підняти вимоги до прийому іспитів на права. Тільки ці вимоги повинні бути прозорими. Можливо, навіть ввести платний іспит. Тоді автошколам доведеться в будь-якому випадку підтягти рівень підготовки, щоб потім не відповідати в тому числі і грошима за неякісне навчання.
До речі, цікавий для Росії й інший досвід автомобільної Німеччини. Там за грубі порушення правил дорожнього руху нараховуються не тільки грошові штрафи, але і штрафні бали. Вони називаються пунктами. Набрав 18 балів-пунктів за рік – і втрачаєш прав на рік. Ця система діє довгий час і довела свою ефективність. Вона служить прекрасною превентивним заходом проти молодецтва.




