Для того щоб довести свою віру в вищі сили, індійці часто позбавляють себе земних благ. Інший раз бажання продемонструвати відданість богам переростає у них в манію, що межує з покаліченням. Так, в усякому разі, вважають ті, хто вихований в інших традиціях.
Ну кому з нас, скажіть на милість, прийде в голову підняти руку і більше ніколи не опускати її? І все – заради Шиви, одного з верховних божеств класичного індуїзму …
Шлях до себе
В індійському місті Нью-Делі живе Махант Амар Бхарті Джі. Спочатку він нічим не відрізнявся від своїх співвітчизників: був процвітаючим чиновником, одружився, купив машину, побудував будинок. народив трьох синів … Може бути, навіть дерево посадив. Тобто зробив все, що. згідно з народною мудрістю, повинен зробити в своєму житті справжній мужчіна.Но одного разу Амару приснився сон. Що саме привиділося батькові сімейства, він нікому не сказав, але раптом без жодних пояснень залишив роботу, пішов з дому і оселився в наметі. У повній самоті. Однак в наметі йому не сиділося, і він, знову ж таки без пояснення причин, відправився мандрувати по дорогах Індії. Можливо, він шукав шлях до самовдосконалення, а може бути, вже тоді вирішив присвятити себе служінню Шиві … Хто знає? Як би там не було, Амар мандрував протягом трьох років.
Голосую «за»!
Однак минули роки, і мандрівник зрозумів, що так і не досяг поставленої мети – і Шиві нічим не догодив, і до самовдосконалення, схоже, було далеко. І тоді по якомусь абсолютно незрозумілому нам з вами, шановний читачу, пориву душі Амар Бхарті підняв до неба праву руку. Сталося це в 1973 році. Цікаво, чи припускав тоді Амар. що йому вже не судилося опустити свою багатостраждальну кінцівку? Перші кілька років м’язи і суглоби страшно боліли, але аскет притерпілися, до того ж рука поступово зробилася схожою на суху гілку, і навіть якщо різати шкіру на ній ножем, Амар болю не відчує. Так і ходить по Нью-Делі – немов постійно голосуючи “За”. Можливо, така жертва бажана Шиві. Не виключено навіть, що завдяки піднятій руці Амар, як йому здається, став ближче до грізного бога. Проте, враховуючи, що пальці Амара поступово скорчившись в дулю, а нігті на них не постригали ось вже 40 років, можна засумніватися в позитивній реакції Шиви на такий жест доброї волі в його бік.
Справа не в рекорді
За словами Амара. в цій ситуації він придбав набагато більше, ніж втратив. У всякому разі, йому вдалося досягти гармонії із власним я. Ну а крім того, ким був Амар раніше? Нікому не відомим чиновником, батьком і чоловіком. Ач дивина! Зате тепер він знаменитий на всю Індію, у нього з’явилися десятки послідовників, які обожнюють Амара мало не так само. як Шиву. Правда, повторити його подвиг – прожити 40 років з рукою, піднятою вгору. – Поки не вдалося нікому.




