“Собаки й кішки нерідко потрапляють в тарілку в Китаї та інших азіатських країнах, але не тільки там: деякі швейцарські селяни теж цінують м’ясо цих тварин, наприклад, у копченому вигляді”.
“Не те щоб це було національним блюдом швейцарської кухні, але в деяких місцевостях цілком можна побачити в тарілці шматок собачатини або кошатіни”.
На відміну від Німеччини і Австрії, в Швейцарії це не заборонено законом, заборонено тільки виробляти м’ясо у кількостях, що перевищують власні потреби.
Зоозахисні організації обурені. Так, активістка Едіт Целльвегер говорить про “ганьбу культури”.
У той же час на дослідження американського психолога Мелані Джой, згідно з яким звичка людей любити своїх домашніх тварин і вживати в їжу інших тварин – не більше ніж якась система вірувань.
Швейцарці, люблячі м’ясо собак і кішок, також вважають розгорілися суперечки брехливими і лицемірними. “Тоді і свинину їсти не можна”, – говорить селянка з кантону Санкт-Галлен.
Оскільки мова йде про маргінальному явищі в сільській місцевості, офіційних даних про кількість з’їдених тварин немає.




