Потяг з наглухо закритими шторами, відкритими дверцятами і з порожньою кабіною машиніста рухався абсолютно безшумно, давлячи розгулюють по полотну курей.
Україна рясніє всілякими аномаліями і загадками не менше, ніж будь-яка інша країна світу. Одна з них – примарний потяг, час від часу з’являється на залізницях України.
Вперше його побачили в 1955 році в районі Балаклави. Причому з’явився потяг на залізничній насипу, з якою давно були зняті рейки, а потім перейшов на магістральний шлях. При цьому самі собою перевелися стрілки. А буквально через кілька годин в бухті вибухнув лінкор «Новоросійськ». Спогади про примарне складі, записані про слів станційного доглядача Петра Григоровича Устименко, що чергував в ніч на 29 жовтня 1955 року на залізничному переїзді перед Балаклавою, збереглися в записах письменника-мариніста Миколи Черкашина, який через 33 роки (у 1988 році) збирав у Севастополі відомості про загибель лінкора.
У 1980-х рр.. поїзд не раз з’являвся на залізницях Московської області і навіть в метрополітені, де для упіймання примари двічі перекривали кільцеву лінію. А потім повернувся в Україну.
Незадовго до Чорнобильської катастрофи його бачили на станціях «Солнцево» і «Новоукраїнка» Київської залізниці, а в 1991 році він вперше пройшов повз переїзду Завалічі в Полтавській області на переїзді чергової Олени Спиридонівна Чебрець. Потяг з наглухо закритими шторами, відкритими дверцятами і порожньою кабіною машиніста рухався абсолютно безшумно, давлячи розгулюють по полотну курей.
Досліджувати цей феномен прибув голова комісії з вивчення аномальних явищ при Академії наук України В.П.Лещатий. У його записах висловлюється версія, що потяг якимось чином пройшов крізь час.
Лещатий згадує записи відомого мексиканського психіатра 90-х років XIX століття Хосе Саксін про те, як одного разу в Мехіко з’явилися 104 італійця, протягом тижня потрапили в психіатричну лікарню, так як дружно стверджували, що прибули до Мехіко з Риму на поїзді. Свідчення очевидців говорять про те, що по Україні катається саме італійський поїзд.
Покинувши римський вокзал, поїзд безслідно зник в залізничному тунелі в Ломбардії. З 106 пасажирів врятуватися змогли лише двоє: злякавшись незвичайного густого туману, який оповив вагони при в’їзді в тунель, вони зістрибнули на ходу (благо, тоді потяги ходили повільно) і пустилися навтьоки.
Звичайно ж, поїзд шукали, але безрезультатно. На всяк випадок нещасливий тунель замурували, а про зниклий склад постаралися забути – щоб не псувати репутацію залізничної компанії.
Більш того, Лещатому вдалося зробити аналіз верхнього шару на стінах і вікнах одного з вагонів загадкового поїзда. Це виявилося речовину, схожу властивостями на порох. Про це писала в серпні 1992 року газета “Слава Севастополя”.
Що стосується Василя Петровича Лещатого, то 25 вересня 1991-го року він підстеріг загадковий потяг на переїзді в селі Завалічі. Стрибнув на підніжку примари, і більше його ніхто не бачив.
Фахівці з комісії з вивчення аномальних явищ при Академії наук України вважають, що наддовгі тунелі, сверхглубокие шахти і надвисокі башти міняють, хай і не дуже відчутно, рух часу. Адже нікого не дивує, що греблі, водозбори і канали міняють рух річки.
Залізнична мережа не плоска, а сферична, оскільки вона повторює кривизну земної кулі. А там, де площина переходить у сферу, – тривимірний простір, за твердженням тепер уже фізиків і математиків, переходить в двомірне. І навпаки. Іншими словами, залізниця – це межа щонайменше двох просторів. Крім того, футурологи називають залізниці прискорювачами часу. Оскільки, на їхню думку, поїзди прискорюють біологічний час людей.
З усього цього, виявляється, випливає, що звична залізниця небезпечна перш за все не колесами локомотивів, а своїми просторово-часовими аномаліями.
