“Навіщо потрібен секс?” – Питання, яке хвилює багатьох біологів-еволюціоністів.
Можливо, він потрібен, щоб випереджати паразитів в гонці озброєнь. Біологи з Університету Індіани прийшли до висновку, що саме паразитам ми повинні дякувати за існування різних статей і секс, як форму розмноження.
Чоловічі особини не можуть виробляти потомство безпосередньо, і що саме виправдовує їх існування, завжди було не ясно. Природа може обійтися і однією статтю, яка займається самозапліднення, як це відбувається у деяких тварин. Теоретизувати тут можна нескінченно довго, а замість цього вчені поставили експеримент.
Піддослідними були маленькі (розміром близько 1 мм) черв’яки C. elegans. У них є дві статі: самці і гермафродити, які є самками, які набули здатність виробляти сперму і запліднювати самих себе (але здатними і на статеве розмноження).
За допомогою генетичних маніпуляцій вчені також розводили особин, не здатних до самозапліднення, що перетворювало гермафродитів в “класичних” самок. Разом з C. elegans в експерименті брали участь паразитуючі на них бактерії S. marcescens. Над ними теж проводилися генетичні маніпуляції, так що один тип бактерій міг еволюціонувати, а інший – ні. Створивши всі ці генетичні різновиди, вчені з’єднали різні типи черв’яків з різними типами їх паразитів і протягом багатьох поколінь спостерігали за розвитком подій.
“Ми виявили, що ті C. elegans, які могли лише самозапліднюються, швидко вимирали, якщо вони жили разом з еволюціонуючим паразитами. Секс допомагав популяціям пристосуватися до мінливих бактерій, оскільки при цьому у батьків з’являлися нащадки, частина яких виявлялася стійка до інфекції, і в результаті популяція уникала вимирання”, – говорить головний автор статті Леві Морран (Levi T. Morran).
У тих популяціях черв’яків, де були можливі як статеве розмноження, так і безстатеве, ситуація визначалася типом бактерій. У тих хробаків, які жили з еволюціонуючим бактеріями, переважала статева форма, а у тих, хто жив з незмінними бактеріями – безстатева.
“Спільна еволюція господарів і паразитів, мабуть, дуже поширена в природі. Цей експеримент показав, що саме вона, а не наявність паразитів сама по собі, сприяє вибору популяцією статевого розмноження”, – говорить співавтор статті Кертіс Лівлі (Curtis Lively).




