У цьому житті перемагає найсильніший (причому не тільки фізично, але й морально). Тому, як би не хотілося прийти на допомогу своїй дитині, іноді цього робити не варто.
Привчивши своє чадо до безтурботного існування, ви таким чином риєте їй «яму», куди вона рано чи пізно потрапить.
Найпоширеніша помилка батьків – виконання за дитину домашніх завдань. Так ваш малюк не тільки не засвоїть знання, але й звикне до того, що його проблеми завжди буде вирішувати хтось інший. І добре, якщо на його життєвому шляху зустрінуться добрі самаритяни. Однак таких «опікунів» може не бути. У цьому випадку за світле майбутнє вашого малюка складно ручатися.
Не менш небезпечний і батьківський «захист». Якщо дитина боїться комусь щось сказати, розібратися з будь-ким і т.д. і т.п., «розрулювати» ситуацію дорослим категорично забороняється. Привчайте дитину до самостійності, інакше з сірої безликої юрби він не виб’ється ніколи.
Але найголовніша помилка мам, тат, дідусів і бабусь криється в тому, що вони дозволяють собі вибирати для свого чаду друзів. Командувати, з ким спілкуватися, а кого уникати, не можна ні в якому разі. У дитини з цього приводу, напевно, є особиста думка. І краще вже він пару разів обпечеться в «ніжному» віці, ніж буде проявляти своє «я» під час підліткового періоду.
Однак перегинати палицю і пускати справу на самоплив у всіх описаних ситуаціях так само небезпечно, як і тиснути своїм авторитетом. Золота середина – контролювати ситуацію, даючи дружні поради без наказного тону.
Для дитини, як би вона цього не приховувала, думка батьків дуже важлива. А якщо ви бачите, що малюк дійсно сильно навантажений проблемами, допомагайте йому, але не прогинайтеся самі і не пригнічуйте волю підростаючої особистості.




