Число людей на Землі стрімко збільшується, і в цих умовах ми починаємо самоорганізовуватися подібно колоніям мурах, упевнені експерти, які опублікували звіт в журналі Behavioral Ecology.
І люди, і мурашки можуть жити в суспільствах, що складаються більш ніж з мільйона членів, констатує автор дослідження Марк Мофетт. А ось для шимпанзе максимум – 100 членів. Притому, на відміну від людини і мурах, мавпам не доводиться справлятися з проблемами із громадським здоров’ям, інфраструктурою, розподілом товарів і послуг, ринковою економікою, груповою роботою, одомашнення тварин, війнами і рабством.
“Мурахи змогли виробити поведінку, що відповідає всім цим завданням. До речі, тільки у мурашок і людей ведуться справжні військові дії. Життя мурашок в чомусь обумовлене впливом випущених феромонів. Люди випускають ці сполуки теж, однак людина може встановлювати зв’язки і по-іншому”, – коментує Марк Мофетт.
Наявність великого числа членів суспільства робить це членство, по суті, анонімним. У таких умовах суспільство здатне розширюватися до тих пір, поки дозволяє середа.
Правда, людини від мурашок відрізняє наступне: мурашки ніколи не схрещуються всередині виду. Це б вимагало ведення постійних воєн на кордонах змагаючихся суперколоній. Кожна колонія розвивається як окремий вид. В цілому ж, на думку фахівців, у людини набагато більше спільного з мурахами, ніж з приматами.
