За даними ВООЗ, понад 70% людей, що вижили після інсульту, залишаються інвалідами, і майже третина з них потребує постійного догляду. Цей тягар лягає на рідних пацієнта, тому багато в чому від їх зусиль залежить відновлення життєвих функцій хворого. Як вони можуть допомогти близькій людині?
Україна залишається в числі лідерів за кількістю летальних результатів після інсульту: з госпіталізованих близько третини помирають у перші три тижні, ще 15-20% йдуть з життя до кінця року. Ті, кому вдалося вижити, в більшості випадків залишаються інвалідами, оскільки через гемипарез (паралічу однієї половини тіла) вони втрачають здатність до праці, обслуговувати себе і самостійно пересуватися, у багатьох спостерігаються порушення вищих психічних функцій і мови. Лікарі визнають, що такий стан справ пов’язаний з недостатньою активною реабілітацією після інсульту.
Правильно підібраний курс дозволяє істотно скоротити смертність і в деяких випадках відновити до 75% життєвих функцій людини. Традиційно в основі реабілітації лежать лікувальна фізкультура і загальна судинна терапія, проте останні дослідження показали, що першорядне значення має нейрореабілітація, зокрема, медикаментозне лікування, спрямоване на відновлення функцій мозку. Особливо важливо проводити лікарську терапію в перші півроку після інсульту, коли клітини мозку ще здатні відновлюватися.
Під час інсульту в умовах недостатнього кровообігу клітини мозку – нейрони – «задихаються», недоодержуючи кисень і необхідне харчування. У зв’язку з цим, відповідно до стандартів ведення пацієнтів з інсультом, з моменту розвитку гострого порушення необхідно з одного боку захистити нейрони, а з іншого боротися з вільними радикалами (агресивними окислювачами), які пошкоджують життєво важливі ділянки центрального відділу нервової системи. Дані заходи ефективні, завдяки нейропластичності мозку, тобто його природній здатності до відновлення: протягом декількох місяців або років клітини органу, постраждалі від хвороби, можуть відновити частину втрачених функцій, або деякі з них беруть на себе інші області мозку.
В даний час в арсеналі фахівців кілька препаратів, що допомагають регенерації клітин. Одну групу складають засоби на основі крові і тканин тварин (актовегін, Кортексин та ін), але зараз від них відмовляються по всьому світу, так як з’ясувалося, що вони несуть високий ризик зараження інфекціями (коров’ячий сказ). Такі препарати заборонені до застосування в Америці і Європі, але поки як і раніше застосовуються в нашій країні. Іншу лікарську групу представляють найбільш вивчені і перевірені препарати, в основі яких лежить сіль янтарної кислоти – сукцинат (мексидол і т.п.). Дані засоби об’єднують в собі властивості коректора енергетичного обміну, антиоксиданту і мембранопротектору. Так, діючи на клітинному рівні, мексидол при курсовому прийомі в значній мірі сприяє зменшенню виразності і наслідків порушень обміну речовин у мозковій тканині, що стимулює нейрони до створення нових інформаційних мереж і допомагає пацієнтові швидше відновити втрачені функції.
Поряд з медикаментозним лікуванням і відновною терапією пацієнту необхідна підтримка близьких. Справа в тому, що перший час всі інтереси хворого концентруються навколо больових відчуттів, а увага рідних допомагає йому вирватися з цього стану. Сприятливими для відновлення людини після інсульту є спілкування, похвала за найменші успіхи, вираз упевненості в поліпшенні, читання вголос і інше спільне проведення часу.
