Поняття «погана пам’ять» не повинно вживатися як постулат, клеймо в характеристиці дитини. Можна народитися з певними здібностями, талантами і можливостями, але це зовсім не означає, що дані від природи здібності обов’язково знайдуть собі застосування без будь-яких зусиль.
Кожна дитина унікальна по-своєму, і ступінь її навченості не може служити оцінкою особистості в цілому. Погана пам’ять у дитини зовсім не свідчить про те, що тепер для неї закриті багато можливості і з цим фактом треба змиритися. Перш за все, пам’ять, як і м’язи, вимагає постійного регулярного тренування. Жоден спортсмен при всіх позитивних даних і можливостях не може видавати відмінних результатів без занять на тренуваннях. Не задіяні в спортивних вправах м’язи стають в’ялими, втрачають свою масу, стискаються. Таких же зусиль для досягнення високих результатів вимагає і пам’ять.
Досить багатьох дітей важко примусити вчити складні вірші напам’ять для тренування пам’яті. Такий ентузіазм з боку батьків не знаходить розуміння з боку дитини і сприймається як зазіхання на її особисту свободу. А якщо підійти до питання з меншим обмеженням свободи вибору дитини, то вийде непоганий результат. Часто діти поза шкільних занять запам’ятовують великі тексти та вірші улюблених авторів у той час, як не можуть запам’ятати простий шкільний вірш, заданий додому.
Якщо існує така проблема, то можна запропонувати дитині пограти в гру «диктор телебачення», коли дитина вчить напам’ять який-небудь текст або вірші, а потім розповідає батькам в той час, як вони знімаютьїї на камеру. Тренуванням пам’яті можна займатися скрізь і завжди, ненав’язливо пропонуючи запам’ятати певний номер телефону або назви книг, а потім перевірити, хто запам’ятав краще, дитина або батьки.
Вивчення іноземних мов із застосуванням цікавих ігрових методик так само дозволяє поліпшити пам’ять. Запам’ятовуючи іноземні слова і фрази в процесі гри, дитина поступово збільшує резерви пам’яті й у наслідку здатна запам’ятовувати все більший обсяг матеріалу. Корисним тренуванням пам’яті можуть служити картинки, на яких треба знайти відмінності. Дитина дивиться на одну з картинок, запам’ятовує всі деталі, а потім на інший зображенні намагається доповнити відсутні. Так само можна розкласти картинки із зображенням тварин або рослин, попросити дитину відвернутися і заховати кілька картинок. Дитина повинна назвати картинки, які відсутні.
