Теорія про те, що сексуальну залежність можна назвати психічним розладом, присутній вже давно. Однак тільки тепер нове дослідження довело цю теорію.
Також вдалося викласти певні правила, яких необхідно дотримуватися при постановці діагнозу психіатром. Гіперсексуальний розлад, больш відомий в офіційних колах, як сексуальна залежність, в даний час збираються внести в Діагностичне і статистичне керівництво по психічним розладам, свого роду Біблії психічних станів людини.
Однак у першу чергу, щоб прийти до яких-небудь рішень, лікарям необхідно домовитися про те, як саме визначити цей розлад. До прикладу, в рамках одного з досліджень Університету Каліфорнії передбачається, що наявність частих сексуальних контактів – не привід ставити діагноз. Однак якщо людина використовує надмірну сексуальну діяльність для того, щоб впоратися зі стресом, і вони позбавляє його здатності нормально функціонувати в повсякденному житті, то це може бути свого роду критерієм.
У новому дослідженні вчені запропонували психіатрам діяти за принципом поділу всіх людей на дві групи: тих, у кого є розлади, і тих, у кого вони не спостерігаються. Однак при цьому дослідники підкреслили, що вони не намагаються всіх любителів сексу і перегляду фільмів певного змісту міряти під одну гребінку. Швидше за все, мова буде йти про наявність почуття контролю у здорових і сексуально активних людей. Вони здатні утримувати свої сексуальні потреби і при цьому не мати ніяких наслідків як психічного, так і фізичного плану.




