Лаура Льюїс з Массачусетського технологічного інституту і Патрік Пердон з Гарвардської медичної школи вирішили з’ясувати, як працює анестезія. Вчені досліджували процеси, що протікали після введення пропофолу під час трьох операцій епілептиків. Кожному пацієнту імплантували електроди в скроневу кору, і добровольців попросили відповідати на звук.
Виявилося, коли людина переставала реагувати, в корі відбувалася сильна зміна. Хвилі повільних коливань (властиві для глибокого сну) майже відразу збільшували амплітуду. Притому нейрони координували свою активність у відповідності з амплітудою хвиль. Тобто вони продовжували спілкуватися. Але от самі хвилі не були синхронізовані по всій корі.
Якщо людина перебуває у свідомості, різні зони кори проявляють активність в один і той же час. Це дозволяє нейронам, розташованим один від одного далеко, спілкуватися. На піку хвилі фіксується падіння нейронної активності в певному регіоні. Так як тепер ця зона не може отримувати сигнал від активної, зв’язок нейронів, що знаходяться далеко, стає неможливим, адже хвилі не синхронізовані.
Правда, залишалися і нейрони, що нормально спілкуються, навіть коли людина перебуває під наркозом. В цілому ж виходила ситуація, що нагадує наявність різних часових зон в мозку – одна зона не спить, а інша – спить. Вченим залишилося з’ясувати, як діють на людину й інші форми анестезії.
