Банки крові, банки грудного молока, стовбурових клітин, сперми і яйцеклітин, – всім цим уже не здивувати. Але тепер медики закликають організовувати банки, де будуть зберігатися зразки калових мас.
Відомо, що при важкому зараженні Clostridium difficile багатьом пацієнтам потрібна пересадка калу, адже з ним в організм хворого потрапляють корисні і важливі бактерії. Притому, інфекція найчастіше є результатом прийому антибіотиків, які вбивають дружню флору в кишечнику. На місце знівечиних бактерій поселяються патогени, викликаючи коліки, лихоманку, діарею і запалення.
У групі ризику також пацієнти лікарень (Clostridium difficile стає серйозним лікарняним патогеном) і особи, які беруть інгібітори протонного насоса. Пересадка калових мас, допомагає в 85-90% випадків. Вперше даний підхід випробували в 1958 році на чотирьох пацієнтах із запаленням кишечнику. А в 1980-х гастроентеролог Томас Бороді став використовувати підхід для лікування пацієнтів з Clostridium difficile.
Пересадка в особливості показана тим, у кого інфекція повернулася в третій раз. Як правило, 90% пацієнтів лікують ванкоміцином. 60% також беруть метронідазол. Інфекція відступає за кілька тижнів. Але в 20% випадків вона повертається (бактеріальні спори живуть місяцями на одязі і меблях).
З кожним повторним зараженням ризик наступного епізоду і ще більш тяжкого перебігу захворювання лише підвищується. Приміром, після третього разу ризик четвертого підскакує на 60-70%. А ось пересадка калу дозволяє запобігти повторному розвитку в 90% випадків. Від 48 годин до тижня проходить перед тим, як до пацієнта починають повертатися апетит і сили. На саму пересадку йде п’ять хвилин. Зазвичай вводиться 50 грамів донорського матеріалу.
Між тим, медики не втрачають надії на те, що найближчим часом будуть розроблені більш ефективні препарати і вакцини проти Clostridium difficile. Річний обсяг продажів подібних засобів може скласти 2 мільярди доларів, згідно з прогнозами аналітика Девіда Кремп.



