Щоб стати щасливим, далеко ходити не обов’язково. Іноді самі, здавалося б, звичайні речі або заняття, як це не дивно, можуть служити свого роду «чит-кодами» щасливого життя.
1. Сумне кіно
Погляньте на список кінострічок, які отримували Оскара в номінації «кращий фільм» останні 25 років і ви помітите цей тренд. «Список Шиндлера», «Хоробре серце», «Англійський пацієнт», «Титанік», «Крихітка на мільйон», «Король говорить» … Це не просто кіно з декількома сумними сценами. Воно від початку до кінця створювалося з тим розрахунком, щоб змусити вас розплакатися, і бажано публічно. Здавалося б – яка логіка в тому, щоб рік від року вручати найпрестижнішу нагороду стрічкам, які занурюють глядача в саме похоронне настрій?
Вчених зацікавив цей феномен, і вони провели дослідження за участю кількох сотень людей і фільму 2007 року «Спокута», який, якщо хто не бачив, можна сміливо описати як «2:00 самих сумних моментів, на які тільки здатна Голлівуд».
Перед початком перегляду фільму вчені опитали кожного учасника експерименту, з’ясовуючи, наскільки вони задоволені своїм життям, включаючи реалізацію поставлених цілей, відносини з близькими, і всякі звичайні для кожної людини страхи.
Протягом наступних 120 хвилин, поки «Спокута» вичавлювати з випробовуваних сльозу, всім їм були задані ті ж питання ще три рази. А після того, як фільм закінчився, їх попросили оцінити свій емоційний стан. Виявилося, що після перегляду люди стали відчувати себе щасливіше.
Це відбувається тому, – пояснюють учені, що людина підсвідомо порівнює свою ситуацію з жахливою трагедією, що розгортається на екрані. І, як правило, в порівнянні з загибеллю Титаніка масштаб негараздів на роботі значно стискається.
Так що наступного разу, коли ви зі своєю половиною розсварився з приводу миття посуду, винесення сміття або ще який-небудь нерозв’язною проблеми, відкладіть всі справи, сядьте (разом або окремо, в залежності від того, як далеко зайшов конфлікт) і подивіться небудь сумне. Після сеансу, якщо вірити науці, компроміс знайти буде куди легше.
2. Червоне м’ясо
Згідно з деякими дослідженнями, червоне м’ясо небезпечне для здоров’я. Ми не збираємося спростовувати це твердження, хочемо тільки додати – навіть якщо хтось і помре від червоного м’яса, то помре щасливим. Тому що за результатами ще одного дослідження поїдання цього продукту вкрай важливо для психічного здоров’я. Виявилося, що вживання червоного м’яса менше рекомендованої норми або невживання взагалі подвоює ризик виникнення депресії.
Під час одного дослідження вчені стежили за харчовими звичками і емоційним станом 1000 австралійських жінок. Вони взяли до уваги всі фактори, включаючи соціальний і економічний статус, фізичне здоров’я, вагу, вік і навіть той факт, що всі учасниці експерименту проживали в Австралії. Вони стежили за тим, яку ще їду і в якій кількості вживали їх підопічні – курку, рибу або овочі. І навіть враховуючи все вищезазначене, дослідники прийшли до висновку, що жінки, які їли червоне м’ясо в рекомендованому кількості (по 50-100 грамів чотири рази на тиждень) були менш схильні до депресивних станів.
Перш ніж ви накинетеся на гамбургери, ми вважаємо своїм обов’язком зазначити, що дослідники підтвердили зв’язок емоційного стану зі своїм австралійським червоним м’ясом. Особливості тамтешнього клімату дозволяють коровам і вівцям Австралії харчуватися свіжою травою практично цілий рік.
3. Голова завжди повинна бути чимось зайнята
Кілька досліджень показали, що коли ви постійно напружуєте своє сіра речовина, то відчуваєте себе щасливішими, ніж коли просто лежите на пляжі, попиваєте улюблений коктейль і дозволяєте думкам блукати, де їм заманеться.
Більш того. Під час одного з експериментів з’ясувалося, що учасники, які мали звичай робити кілька справ одночасно (читати, дивитися телевізор, вчити щось …) відчували себе більш задоволеними своїм життям, ніж ті, хто фокусувався тільки на одній задачі в кожен окремий проміжок часу (або взагалі нічого не робив). У той час як когнітивні функції і розумові здібності «багатоверстатників» страждали через розсіяної уваги, їх емоційний стан залишалося на висоті.
Під час іншого дослідження вчені попросили учасників вимовляти різні фрази дуже-дуже швидко, причому зміст цих фраз було як позитивним, так і негативним. Незалежно від того, що люди насправді говорили, вони відчували емоційний підйом просто за рахунок прискорення процесу мислення.
Чому так відбувається? Одне з основних речовин, за допомогою якого мозок тримає себе «у формі» – це дофамін, або «гормон щастя». Він щось подібне до «лакомства», яким мозок нагороджує себе, коли робить щось корисне. Чим більше завдань ви даєте своєму сірому речовині, тим більше дофаміну отримає ваш організм. І тут або ви використовуєте його для своєї користі, або самі потрапляєте до нього в рабство. Саме так з’являються трудоголіки.
4. Конфлікти
Людина – істота досить агресивне і часто кидається в бійку навіть якщо знає, що отримає не менше, а то й більше супротивника. І неспроста. Наука стверджує, що різного роду боротьба доставляє нам в точності стільки ж задоволення, скільки і секс.
Вчені припускають, що агресивна поведінка запускає процес вивільнення дофаміну, які, як ми вже говорили вище, для організму все одно, що морквина, бовтається перед носом віслючка.
Ця теорія перевірена в ході експерименту з вивчення агресивної поведінки. В одну клітку посадили «домашнього» самця миші, в іншу – «чужого» – теж самця. Експеримент почався з того, що «домашньому» підсадили подружку. Через деякий час самку з клітки прибрали і замінили її на «чужого». «Домашній» був дуже незадоволений і став нещадно бити непроханого гостя. Тоді вчені взяли останнього і перевели його в колишню клітку, яку «домашній» міг у будь-який час відкрити, натиснувши на кнопку. І він став регулярно навідуватися в чужу клітину, щоб покарати кривдника, який посмів зайняти місце його подруги.
Так продовжувалося до тих пір, поки дослідники не ввели «домашньому» препарат, який блокував вивільнення дофаміну. Після цього ображений миша втратив до кнопки всякий інтерес. Агресія «домашнього» сприяла утворенню гормонів, і він завзято атакував «чужого», щоб приплив дофаміну не висихав – приблизно так само, як наркозалежний пускається на пошуки чергової дози.
Як тільки агресія перестала винагороджуватися виробленням дофаміну, стимул воювати теж зник, і ображений самець просто змирився з фактом, що його самка зникла. Він залишив у спокої і кнопку, і «кривдника», і спокійно сидів на самоті у кутку своєї клітки.
Кожен, хто пройшов через складні взаємини або виріс у родині з постійними батьківськими скандалами, зрозуміє, про що мова. Незважаючи на факт, що в цій війні за визначенням не може бути переможця, ор може тривати всю ніч, і люди заходять у взаємних звинуваченнях все далі і далі. Єдиний спосіб це припинити – розтягнути ворогуючі сторони у різні боки і дати їм охолонути. Під «охолонути» мається на увазі перекрити цей дофаміновий потік, який і є те «масло», яке підливається в «вогонь» всякого скандалу.
5. Поїздки в метро
Любителів їздити в метро знайдеться небагато. Тим не менше, дослідники з Швеції виявили, що всупереч якої б то не було логіці поїздка в метро здатна зробити людину щасливішою.
Вчені запросили людей, які зазвичай добираються до місця роботи на власному автомобілі, і попросили протягом місяця користуватися виключно підземним транспортом. Перед початком експерименту учасники відповіли на безліч питань, що стосуються їхнього життя, добробуту і всякого такого.
Потім їх запитали, що вони думають про те, що цілий місяць їм доведеться користуватися метро. Всі до одного відповіли, що думають про цю перспективу з жахом.
Далі відбулося щось несподіване. Протягом місяця, поки тривав експеримент, ставлення учасників до поїздок в метро, та й загальний настрій, повільно, але неухильно змінювалися на краще. А до кінця місяця всі вони стали оцінювати своє життя в цілому значно позитивніше, ніж до експерименту.
Вчені пояснили це так: ми схильні надавати надмірне значення негативних аспектів речей, і часто не беремо до уваги їх позитивні сторони. Учасникам, які давно не користувалися послугами громадського транспорту, метро уявлялося ворожим смердючим кошмаром, по якому безупинно бродять жахливі маніяки. А поїздивши в метро, вони оцінили його переваги – можна поринути у власні думки, почуття або навіть подрімати. За кермом, та ще в час пік не дуже то розслабишся – це зайва година проведений в напрузі, а то і в роздратуванні. Так що, пересідаючи час від часу на громадський транспорт, ви дійсно зможете отримати від життя більше задоволення.
6. Рутина
Любителі займатися рутинними справами так само рідкісні, як і фанати поїздок в метро. Тим не менш, дослідження, в якому взяли участь більше 30 000 чоловік з 34 країн, показало, що чим більше домашньої роботи бере на себе чоловік, тим щасливішим стає. З’ясувалося, що чоловіки можуть бути набагато корисніше в домашньому господарстві, ніж вважалося до цих пір.
Більше того, коли вони бачать, як їхні дружини тягнуть всю домашню роботу виключно на себе, вони відчувають себе винними. А кому подобається відчувати себе винуватим? Тому, коли вони знаходять в собі сили встати з дивана і взяти в руки пилосос, то моментально виростають у власних очах і, відповідно, стають щасливішими.
7. Memento Mori
Смерть – це те, про що багато хто воліє не говорити взагалі. Наше існування на землі тимчасово, а небуття постійно. Як така ідея може привести до чогось, окрім депресії?
Виявляється – все зовсім навпаки. Люди, які думають про смерть, вміють радіти життю значно краще, та й спілкуватися з ними приємніше.
В ході одного експерименту вчені просили дві групи людей прогулятися по різних вулицях. Одна група гуляла вздовж цвинтарної огорожі, друга – на квартал далі від кладовища. У якийсь момент повз обох груп проходив актор і «випадково» упускав записну книжку. Люди, що проходили повз цвинтар, допомагали акторові підняти його книжку на 40 відсотків частіше. Дослідники пояснюють це близькістю кладовища, яке навівало думки про смерть і про те, щоб зробити якомога більше доброго, поки є така можливість.
Ці висновки можуть здатися висмоктаними з пальця, але були й інші дослідження, які підтверджують цю теорію. Під час одного з них з’ясувалося, що люди, які пам’ятають про смерть постійно, схильні дбайливіше ставитися до навколишнього середовища. Під час іншого – що при згадці про смерть люди стають терпиміше по відношенню один до одного.
Так що, як не дивно це звучить, для того, щоб відчувати себе щасливим, необхідно час від часу згадувати про те, що одного разу нас не стане.
