Вчені порівняли генетичну активність індукованих стовбурових клітин і клітин раку і виявили, що вони надзвичайно схожі одна на одну.
Надії, що живлять науку з приводу застосування стовбурових клітин в медицині, порівнянні за масштабами з проблемами, які ці ж стовбурові клітини і викликають. Є, як відомо, абсолютно всемогутні ембріональні стовбурові клітини, з яких можна отримати будь-яку тканину і будь-який орган. І є більш спеціалізовані стовбурові клітини, які можуть дати початок лише деяким зрілим спеціалізованим клітинам. Зрозуміло, вчені хотіли б працювати з першими, але використання ембріонального матеріалу в дослідженнях веде до «нерозв’язних етичних суперечностей». Тому якийсь час назад був створений метод, що дозволяє створювати всемогутні стовбурові клітини зі звичайних, диференційованих. Вони були названі iPSC – індуковані плюрипотентні стовбурові клітини – і за властивостями не відрізнялися від ембріональних. Однак потім і у iPSC, і у справжніх ембріональних стовбурових клітин виявилися серйозні мінуси. І ті, й інші схильні до неконтрольованого зростання, що, як відомо, небезпечне раком. Дослідники з Каліфорнійського університету в Девісі (США) показали, що така схожість у поведінці стовбурових клітин зовсім не випадкова: iPSC на молекулярно-генетичному рівні надзвичайно схожі на своїх злоякісних кузенів.
Вчені порівняли транскріптоми індукованих стовбурових клітин і попередників клітин раку, які використовуються в лабораторіях для відтворення, наприклад, раку легенів. Аналіз транскріптомов, тобто наборів всіх натранскрібірованних РНК, дозволив оцінити генетичну активність клітин – адже при одному і тому ж наборі генів їх активність може кардинально відрізнятися. У результаті вони виявили дивовижну схожість між iPSC і злоякісними клітинами. У них працювали і мовчали майже одні й ті ж гени; крім того, обидва типи клітин були схожі по біохімічній активності.
Про те, що стовбурові клітини нагадують ракові, вчені здогадувалися і раніше, але тепер це підозра підтвердилася, причому на досить глибокому молекулярному рівні. Втім, самі автори роботи не втрачають оптимізму з приводу застосування стовбурових клітин. Очевидно, як кажуть вони, безпечніше було б не вводити індуковані стовбурові клітини хворим, а в лабораторних умовах вирощувати зі стовбурових клітин тканини на заміну і потім пересаджувати їх в хворі органи.
Крім того, експерименти дали ще один цікавий результат: вдалося перетворити ракові клітини в стовбурові. Тобто теоретично подібного роду дослідження, націлені на виявлення подібностей та відмінностей між стовбуровими і раковими клітинами, можуть привести нас до цікавого способу лікування раку, коли ракові клітини перетворюватимуть на стовбурові, а стовбурові потім в звичайні, «спокійні» клітини тканин і органів.
