Іван Якович Франко отримав почесне право представити Україну серед інтелектуальних досягнень всіх народів світу. Престол генія України відданий поетові Тарасу Шевченку, який так і залишився б невідомим, якби не допомога українських вчених та митців, адже була прикладена титанічна праця, і розкриті різні боки цієї видатної особистості.
Він зіграв важливу роль у становленні української нації. Іван Франко видатний український письменник, його твори ніколи не втрачають своєї актуальності. Не потрібно забувати про те, що феномен Івана Франка полягає в його універсальної особистості, це справжній геній, можна зказати людина нового часу, яка обігнала свою епоху. Це вчений муж і художник європейського рівня, таких особистостей дуже мало в українській культурі, але на жаль, він не отримав детального вивчення та оцінки в свій час. Його політичні та літературні уподобання завжди викликали неоднозначну реакцію у засобів громадськості. Якщо говорити про реакційні кола Галичини, то вони могли навіть дійти до повного ігнорування його творчості.
Наприклад, у виданні «Зоря» просто відмовилися надрукувати твір «Каменяр», адже каменярі були «найгіршими п’яничками» і не гідні загальної уваги. Відстоювання своїх позицій значно відбивалося на матеріальному стані. Був період, коли у письменника просто не було коштів на життя, і він жив у Данилюка, простого робітника. У квітні 1881 року письменник вирушає в село Нагуєвичі. Крім літературної діяльності, він займався щоденної селянської роботою. Величезні надії на здійснення своїх політичних і літературних намірів творець унікальних творів покладав саме на Київ, куди він приїхав в кінці зими в 1885 році. Зустрічі з впливовими людьми того часу не виправдали його сподівань щодо відкриття своєї газети. У той час літературознавство творчість письменника розглядало під призмою соціалістичного реалізму, і не давало оцінок його поглядів, пов’язаних з суверенітетом України.
