Перший півфінальний матч між Ман. Сіті і Ліверпулем видався не зовсім таким же видовищним, як цього очікували.
В першу чергу це можна пояснити «ніякою» грою городян в атаці. Чи то далась взнаки втома після недавнього дербі з МЮ, чи відсутність Сілви і Яя Туре настільки змінила гру МС? Невідомо. Скоріш за все, ці фактори доповнювали один одного і в результаті «маємо те, що маємо».
Матч розпочався з чудового моменту, який запоров Керол. Нападник червоних виходив один-на-один з Хартом, але Джо не дарма вважають одним з кращих в Англії (можливо і в світі). Ворота залишились недоторканими. Ліверпуль старався більше контролювати м’яч, використовуючи в основному передачі низом. Це, відмічу, в підопічних Далгліша виходило досить непогано. Незадовго після моменту Керола, голкіпера Сіті дальнім ударом перевірив капітан Ліверпуля — Стівен Джерард. Харт впорався і з цим випробуванням. Захисники городян вирішили ще більше ускладнити завдання своєму воротареві і завалили Аггера у власному штрафному майданчику. Суддя призначив пенальті. Тут Харт також проявив хорошу гру, вгадавши кут, але «Стіві Джі» пробив практично ідеально, тому дотягнутись до м’яча було майже неможливо. Так на 13-ій хвилині Ліверпуль вийшов в лідери. Забігаючи наперед, скажу, що це був єдиний гол в матчі.
Після забитого голу, червоні почали ще більше «возити» м’яч в центрі поля. Це віддалило гру від воріт городян і дещо наблизило її до власності Рейни. Кілька разів захисники Ліверпуля помилялись при передачах на власній половині поля і це могло привести до неприємностей, але Балотеллі і Агуеро не зуміли сколотити нічого толкового з цих «захисниківських» невдач.
Як вже було сказано на початку огляду, Сіті в атаці працювали на диво слабенько. І це при тому, що городяни є найрезультативнішою командою АПЛ. За весь перший тайм вони лиш кілька разів вдарили по воротах Рейни. Найкраща можливість забити підвернулась Мілнеру, коли Річардс продерся по правому флангу і скинув м’яч у центр штрафного майданчика. Але тоді удар вийшов занадто неточним. Запам’яталась також перепалка Балотеллі і Адама, після якої “Why allways me” виконував штрафний удар і з усієї «дурі» поцілив (в кого б ви думали?) в того ж Адама. Манчіні майже одразу ж замінив Балотеллі що наивається «від гріха подалі».
Другий тайм пройшов більш спокійно, ніж перший, хоча і в ньому були свої сюрпризи. Так, наприклад, рефері матчу показав аж дві жовтих картки! Ви спитаєте «І що в цьому такого»? За першу половину зустрічі не було жодної, хоча причин видати гірчичники було декілька. Коментатори зустрічі навіть почали жартувати з цього приводу, мовляв суддя, очевидно, забув карточки вдома, чи на якомусь ринку поміняв їх на додатковий час (до першого тайму було додано три хвилини, що трапляється не так часто).
Так от, другий тайм пройшов без голів. Ліверпуль відверто почав грати на утримання результату. Під завісу матчу в червоних грало фактично шість захисників. Це остаточно доконало всі кволі намагання Манчестер Сіті достукатись до воріт Пепе, тому гра так і завершилась з мінімальною перевагою гостей. Фінальний свисток, і тепер городянам потрібно на виїзді вигравати з різницею у більш ніж два м’ячі.
{videa}i6SpGa8svpfocyPk{/videa}
