Харківський Металіст у надзвичайно непростому матчі зумів здобути перемогу над Олімпіакосом і таки пройшов у чвертьфінал Ліги Європи.
Це був матч-відповідь. Першу гру Металіст програв з рахунком 0:1, тому завдання на вчорашню зустріч було трішки ускладнене — обов’язково потрібно було вигравати. Початок матчу можна описати словами «неприємний» і «нервовий». За перших 45 хвилин господарі створили стільки неприємностей нашому захисту, що здавалось ніби так пройде весь матч. Були і помилки воротаря і невдалі дії захисників і небезпечні удари по воротах. На 14-ій хвилині такого тиску Олімпіакос забив гол — навіс з лівого флангу знайшов голову Маркано, той пробив точно в кут воріт, залишивши Дішлєнковічу роль спостерігача. Буквально через хвилину греки могли подвоювати рахунок, але не реалізували вихід один-на-один. В атаці у Металіста нічого не виходило, а дії захисту залишали бажати кращого. В одному з епізодів Папа скидав на голкіпера головою, щоб той забрав м’яч в руки, а в результаті ледь не вийшов автогол. Здавалось, що це просто паніка.
Перевага Олімпіакосу на один м’яч в цьому матчі фактично нічого не означала — Металісту для виходу у наступний раунд в будь-якому випадку потрібно було забивати два голи. Тому психологічного тиску, пов’язаного з рахунком, бути не мало. Зовсім інша ситуація з тотальною ігровою перевагою греків у першому таймі — це безумовно гнітюче діяло на гравців Металіста. В перерві Мирону Маркевичу необхідно було знайти потрібні слова, щоб змусити команду переломити хід гри.
Другий тайм розпочався приблизно так само, як закінчився перший — Олімпіакос атакував, «Метал» захищався, вболівальники хапались то за голову, то за серце. Через 15 хвилин після відновлення гри гості зуміли дещо віддалити гру від власних воріт і створили кілька небезпечних моментів біля власності грецького голкіпера. Один з них завершився ударом в штангу у виконанні Бланко.
Час потрохи підходив до завершення і цей діяло на руку господарям. Це розуміли гості і діяли чим раз активніше. Дивитись такий футбол було вже набагато цікавіше — Металіст почав проводити хороші контратаки і створювати чимало проблем захисту суперника. Через кілька хвилин після моменту Бланко Металіст отримав ще більш класний шанс зрівняти рахунок — за гру рукою в межах штрафного був призначений пенальті. До м’яча підійшов Девіч і вирішив пробити… по-піжонськи, в стилі Панєнки — легкий удар по центру в розрахунку на те, що воротар кинеться в кут. Трюк не вдався, Девіч натягує футболку на голову, Маркевич в шоці, фани б’ються головами об спинки сидінь попереду і передають один одному валідол — ніхто не хоче вірити в те, що трапилось.
Але проходить ще кілька хвилин і після відмінної передачі Тайсона, невдалої гри голкіпера і завдяки немалому везінню Вільягра забиває ГОЛ! Це 1:1! Інтрига знову жива! Далі — більше: проходить ще п’ять хвилин і Металіст забиває свій другий м’яч. Це Девіч замикає навіс з кутового. Неймовірна розв’язка матчу, емоції вболівальників інакше як ейфорією і не назвеш — така провальна перша половина матчу і такий чудовий фінал. Браво! Відродити надію фактично з нічого — фантастичне відчуття, заради якого варто дивитись такі матчі до фінального свистка.
Автор: Олег Голодюк
{rutube}72bbf93eeed725027eea2ba7b39508b6{/rutube}
{rutube}f098d99ce5ce6cac2a773f46138ad0ce{/rutube}
