Спектральний аналіз Меркурія показує, що концентрація сірки на цій планеті була в рази вище, ніж на будь-який інший твердій планеті в Сонячній системі і поки вчені не можуть пояснити, чим це було викликано.
Космічний апарат Messenger, що працює на орбіті навколо Меркурія, завершив аналіз незвичайного регіону на цій планеті.
Так званий Басейн Вівальді являє собою 213-кілометровий кратер з незвично плоским дном, яке контрастує із загальним ландшафтом Меркурія, засіяного метеорними кратерами.
Як вважають вчені, плоске дно басейну – це результат викинутого матеріалу під час удару об поверхню планети якогось об’єкта. Після удару дно кратера було залито лавою, яка застигла рівним шаром.
Останні дослідження Messenger показали, що вулканічна активність на цій планеті ще зовсім недавно була украй висока, причому в історії планети було кілька хвиль вулканічної активності, під час яких на поверхні Меркурія в надлишку були присутні такі елементи, як магній і сірка.
Камери високої роздільної здатності Messenger показали, що величезні потоки вулканічної лави, колись розтікається по поверхні планети, дозволили створити великі гладкі рівнини в північній частині планети.
Встановлено, що під нинішньою поверхнею Меркурія існують кратери, глибиною більше 1,6 км, які в наші дні повністю заповнені лавою. Фактично, товстий шар лави покриває близько 6% всієї поверхні Меркурія. Дана особливість, як кажуть фахівці, пояснює багато особливостей планетарних процесів.
Приблизно 3,5 – 4 млрд років тому гігантські потоки лави розтікалися приблизно на 150-200 кілометрів від точки виверження, створюючи величезні озера з розпечених металів і гірських порід.
Такі потоки спрямовувалися в низинні частини планети, вирівнюючи поверхню Меркурія.
Зараз вчені заявляють, що не можуть сказати, як довго могли проходити конкретні виверження вулканів, однак очевидно, що загальна вулканічна активність на планеті тривала кілька сотень мільйонів років.
У 1970-х роках Меркурій був вивчений американським апаратом Mariner 10 і вже тоді у дослідників з’явилися припущення про значні вулканічні відкладення на поверхні.
Довести це на практиці вдалося тільки зараз. У НАСА говорять, що зіставляючи дані з Mariner 10 і Messenger можна створити порівняно цілісну картину поверхні Меркурія.
Зонд NASA Messenger вперше в історії астрономії вийшов на орбіту Меркурія в березні 2011 року.




