Розвиток космічної галузі сьогодні залишається одним з основних пріоритетів державної політики.
Яскраве свідчення тому прийнята урядом відповідна цільова програма, обсяг фінансування якої до 2020 року складе більше 2,1 трлн рублів. Настільки щедре фінансування пояснюється амбітністю намічених планів. Якщо задумане дійсно вдалося б реалізувати на практиці, то Росії, за прогнозами аналітиків, вдалося б міцно закріпитися на лідерських позиціях світового ринку.
Серед намічених планів, зокрема, прийняття в експлуатацію ракетного комплексу “Ангара-А5”, який не тільки є більш містким і універсальним кораблем, ніж стрімко застарівають “Союзи”, але і більш екологічно чистим, ніж “Протон”. До речі, саме “екологічність” нового комплексу, за свідченням фахівців, зніме напруженість у відносинах Росії і Казахстану навколо використання космодрому Байконур. Передбачені також і плани по будівництву космодрому Східний і модернізації космодрому Плесецьк. Має бути підписано угоду з Європейським космічним агентством (ЄКА) за проектом ExoMars, в рамках якого на Марс вирушить апарат-марсохід, оснащений сучасним обладнанням як європейського, так і російського виробництва.
Крім того, запланована масштабна програма з освоєння Місяця: до 2020 року в Росії повинні бути розроблені космічні системи для польоту людини на Місяць, а згодом там планується почати зведення населених станцій і споруд, які будуть використовуватися для наукових цілей. Проте практична реалізація намічених планів на перевірку виявляється завданням не з легких. Не секрет, що в 90-ті роки Росія, на жаль, втратила свої колись провідні позиції в космосі. Так що сьогодні нам доводиться долати склалося відставання, притому що інші провідні світові держави сьогодні також не сидять склавши руки. На додаток до російських модулям для МКС вже ось-ось прийдуть американські, європейські і японські модулі, які на сьогоднішній день вже відрізняють кращі технічні характеристики. Крім того, в США сьогодні розробляються шість нових типів пілотованих космічних кораблів. Найвідоміший з них – Dragon, який імовірно вже через 2 – 3 роки зможе здійснити свій перший пілотований політ.
Важливість стоять перед нашою країною завдань у космосі розуміють і російську владу. Досить сказати, що стан справ у галузі сьогодні знаходиться на особистому контролі у прем’єр-міністра, який ще в минулому році досить недвозначно заявив, що в галузі є всі передумови до проривної розвитку, які поки, на жаль, залишаються лише невживаним потенціалом. Прем’єром ще влітку минулого року було сказано наступне: “викинуті на вітер … мільярди рублів. І що особливо неприємно, звичайно, це те, що відбувається ослаблення авторитету нашої країни як дуже великою, провідною космічної держави. Причому хочу відзначити, що це положення складається незважаючи на те, що ми з кожним роком вкладаємо в розвиток космічної галузі все більш і більш значні кошти “.
По суті, на думку експертів, тепер тільки від керівництва Роскосмосу безпосередньо залежить, чи зможе Росія реалізувати наявний потенціал і не втратити остаточно свої позиції на світовому ринку. “Будівництво космодрому – це дуже позитивна ініціатива. Не можна сказати, що вона вирішить всі проблеми, але це дуже добре, – міркує політолог Павло Данилін. – Але що ж стосується загальної ситуації, то, на жаль, політика Роскосмосу не залишає великих позитивних надій” …
Керівництву Роскосмоса, схоже, поки що нічим нас обнадіяти: там йдуть кадрові перестановки. Так, за півтора року роботи глави Федерального космічного агентства Володимира Поповкіна свої посади залишили генеральний конструктор ВАТ “Російські космічні системи” Юрій Урлічіч і глава центру ім. Хрунічева Володимир Нестеров. Причому на цьому в Роскосмосі зупинятися, очевидно, не мають наміру. В одному зі своїх інтерв’ю Володимир Поповкін заявляв, що і в новому 2013 році “передбачаються заміни” керівництва низки підприємств. “Мені здається, що щонайменше всі проблеми, які ми маємо, пов’язані саме з чиновниками, які займаються визначенням стратегії і тактики. Їх постійні сварки між собою, спрага незрозумілих реформ в галузі – все це дуже шкодить, – нарікає Павло Данилін. – У Роскосмосі займаються питаннями розстановки кадрів на самому верху, але паралельно недостатньо займаються тим, чим їм потрібно було б насправді займатися “.
І поки російська космонавтика зайнята кадровими пересуваннями і перекладанням відповідальності за упалі супутники один на одного, американці вже висадилися на Марсі. Буквально днями NASA повідомило про те, що марсохід Curiosity вже здійснив буріння поверхні “червоної планети”, щоб добути першу пробу твердої породи грунту. Так що ми можемо як завгодно довго будувати амбітні плани з освоєння Місяця, але в практичній області, на жаль, відстаємо все більше і більше.




