На ранніх стадіях розвитку, молоді зірки оточені обертовими газовими дисками. Спостереження за молодими зірками, у яких все ще є газові диски, показують, що зірки подібні Сонцю періодично піддаються спалахам, існуючи приблизно 1000 років.
Спалахи передають масу з диска на молоду зірку, тим самим збільшуючи її яскравість. Вважається, що ці короткочасні спалахи масового приросту, приводяться в дію граничної гравітаційної нестійкістю в газовому диску.Існують різні теорії про те, як навколо протосолнця формуються газові гігантські планети.
Одна теорія припускає, що планети утворюються з повільно зростаючих льоду й каменю, супроводжуваних швидким приростом газу від навколишнього диска. Інша теорія припускає, що згустки щільного газу у формі спіралі, збільшуючись в масі і щільності, формують газову гігантську планету.
Бос розробив докладні тривимірні моделі, якими автор хоче показати, що незалежно від того, як формуються газові планети, вони повинні були пережити періодичні спалахи, переміщаючи масу від газового диска, на молоду зірку. Одна модель, схожа на нашу Сонячну систему, існувала більше 1000 років, в той час, як інша модель, що містить планети, подібні до Юпітера і Сатурну, була стійка більше 3800 років.
Моделі показали, що ці планети змогли уникнути загибелі від зростаючого протосолнца і зникнення з планетарної системи, після зіткнення один з одним.«Сформовані газові гігантські планети дуже важко знищити, навіть під час енергійних спалахів, яким піддаються молоді зірки», – сказав Бос.Пошук планет поза Сонячною системою увінчався успіхом. Учені виявили близько 20% зірок, схожих на Сонце – це обнадійливий результат, який припускає, що наше теоретичне розуміння формування й еволюції газових гігантських планет знаходиться на правильному шляху.




