Вчені встановили, що слизовики Physarum polycephalum використовують свій слід в якості “зовнішньої просторової пам’яті”, яка допомагає їм долати перешкоди. Робота опублікована в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Слизовики (мікроміцети) являють собою проміжну форму між одноклітинними та багатоклітинними організмами: на певній стадії розвитку вони існують у формі плазмодія – єдиної клітини з безліччю окремих клітинних ядер. Міксоміцети здатні цілеспрямовано пересуватися по градієнту концентрації поживних речовин. Під час руху вони залишають за собою на субстраті слизової слід.
Автори статті поміщали слизовиків на чашки з двома типами лабіринтів. У першому випадку це був Y-подібний лабіринт, на сторонах якого знаходилися ідентичні приманки з кормом – екстракт вівса. Шлях до однієї з годівниць був штучно покритий слизом. У 39 випадках з 40 слизовики воліли повзти по свіжому агару і вибирати другий годівницю.
У другому експерименті слизовиків і годівницю розділяла П-подібна перешкода. Рухаючись у бік їжі, істоти в якийсь момент упиралися в перешкоду. Через це їм доводилося повертатися назад і повзти у напрямку, зворотному градієнту концентрації (для настільки примітивної істоти це нетривіальна задача). У нормі 96 відсотків слизовиків добиралося до годівниці протягом 120 годин. Орієнтуватись при цьому їм допомагав власний слід: якщо на поверхню агару був нанесений слиз, істоти “губилися” і до мети добиралось 33 відсотки.
На думку авторів, результати експерименту свідчать про те, що слизовики використовують свій слід в якості зовнішньої пам’яті, яка допомагає їм орієнтуватися в просторі. Завдяки їй істоти виявляються здатні долати перешкоди без будь-якого централізованого управління цим процесом.
{youtube}OnZAi6lTQZo{/youtube}
{youtube}z0mSTSI0K5M{/youtube}
