Антропологи виявили, що дія природного і статевого відбору в людському суспільстві тривала принаймні до середини дев’ятнадцятого століття. Це суперечить поширеній думці про те, що перехід до аграрного суспільства в цілому усунув тиск відбору на людську популяцію.
Вчені обробили записи церковних книг про жителів кількох фінських сіл з 1760 по 1849 роки. У них містилися записи про народження, смерті і вступ у шлюб майже шести тисяч людей. Дослідники звертали увагу на кількість осіб, що дожили до 15 років, про частку тих, хто вступив у шлюб і народив дітей, про кількість шлюбів протягом життя.
Даний період і територія були обрані дослідниками по-перше через те, що сільське господарство в суспільстві було високо розвинене, а по-друге через превалювання суворої моногамії, яка дозволяла досить надійно робити висновки про кількість потомства на основі книжкових записів.
Автори встановили, що у досліджений період до 15 років не доживала майже половина з народжених, а з тих, хто доживав, 20 відсотків не вступали в шлюб, і, відповідно, не передавали свої гени наступним поколінням. Таким чином, роблять висновок учені, боротьба за існування в цей час тривала на рівні, більш ніж достатній для природного відбору корисних і відбраковування шкідливих генетичних особливостей.
Виявилося, що тиск відбору не відрізнявся у тих, хто мав земельні наділи і безземельних селян. Тобто матеріальний стан в аграрному суспільстві був не здатний захистити його володарів від негативного впливу середовища.
Дослідники також виявили наявність статевого відбору в популяції, особливо у чоловіків. Ті з них, хто вступав у повторний та наступні шлюби в середньому залишали більше потомства. У жінок така залежність виявилася слабкішою, ймовірно через те, що чоловіки частіше вступали в повторний шлюб з більш молодими партнершами.
Один з авторів дослідження, Олександр Кортіол, не може сказати, наскільки великий вплив відбору в сучасній популяції, особливо в розвинених країнах. Принаймні 200 років тому, за його словами, вплив відбору був визначальним у формуванні людини як виду.
