Перевищення швидкості світла не суперечить поглядам Ейнштейна на природу простору-часу, а є їх необхідним розвитком – так вважають двоє учених з університету Аделаїди (Австралія).
Математик Джеймс Хілл (James Hill) і фізик Баррі Кокс (Barry Cox) адаптували теорію відносності для опису процесів, що відбуваються на надсвітлових швидкостях.
В опублікованій ними науковій роботі перевищення швидкості світла розглядається як математично можливе і несуперечливе.
Швидкість світла та її незмінність в будь-якій системі відліку відіграє ключову роль в теорії відносності (ТВ). Незалежність швидкості світла від швидкостей джерела і спостерігача була багаторазово підтверджена експериментально.
З рівнянь взаємозв’язку енергії, маси і швидкості випливає, що частинки володіють тим більшою енергією, чим вища їх швидкість. Для розгону до швидкості світла будь-якій частці, що має масу, треба було б передати нескінченну кількість енергії.
При цьому сама природа маси досі є предметом дискусій, а наявність безмассових частинок допускається сучасними фізичними теоріями. Для безмассових частинок заборона на подолання швидкості світла відсутня. Вони не взаємодіють зі звичною баріонною речовиною і не передають ніякої інформації, тому також не порушують причинно-наслідкові зв’язки.
По суті саме математично коректний і логічно несуперечливий опис руху гіпотетичних безмассових частинок, що рухаються швидше світла (Тахіон), і було зроблено двома австралійськими вченими. Математика часто йшла попереду фізики, готуючи грунт для розуміння процесів, не спостережуваних у звичних умовах.
Спеціальна теорія відносності була сформульована в 1905 році і виходила далеко за рамки класичної механіки. Однак нові наукові ідеї не суперечили законам Ньютона, як здавалося на перший погляд, а уточнювали їх і дозволяли по-новому осмислити фізичні події. Опис фізичних процесів став відносним при незмінності фізичних законів.
Примітно, що ні ТВ, ні її розширене трактування не описують поведінку будь-яких частинок, швидкість руху яких дорівнює швидкості світла. Вважається, що в такому стані виникає сингулярність, а фізичні параметри системи стають невимірними.




